Забути неможливо зберегти

Олена Литовченко

Тимур Литовченко

Справжне життя газетяра – це суцiльна рутина, не завжди приемна. Тiльки час вiд часу в повсякденнiй багнюцi спалахують яскравi епiзоди, а створенi на iхнiй основi матерiали здатнi вразити читачiв та викликати заздрiсть колег. Проте саме з отакими «дiамантами» слiд бути вкрай обережним! Наприклад, зв’язавшися з четвiркою борцiв за справедливiсть, чиi намiри видаються вкрай шляхетними, можна i помилитися. Тодi настае час згадати, що закони журналiстики написанi в буквальному розумiннi кров’ю тих, хто iх порушував… i подумати, як би самому не перетворитись на чергову криваву плямку в черговому правилi газетярськоi роботи.

Тимур Іванович Литовченко, Олена Олексiiвна Литовченко

Забути неможливо зберегти

Соцiально-психологiчний трилер

Пролог

Дах дев’ятиповерхiвки

В ту саму мить, як духмяний нiчний вiтерець овiяв звiльнену вiд рушника голову, оглушений журналiст отямився. Повiв довкола посоловiлими очима. Здригнувся вiд раптовоi прохолоди. Прохрипiв ледь чутно:

– Де це я?…

– Де, де?! В Улан-Уде! – пожартував старший сержант i подав знак пiдлеглим: – Дружно, разом!..

Вiн так i не встиг уторопати, що й до чого, як мiлiцiонери пару разiв гойднули його, перекинули через парапет i вiдпустили в чорне нiчне провалля.

До смертi лишалося кiлька секунд. А як же прекрасно все розпочиналося тим фатальним ранком!..

До речi, починалося все з перегляду старого доброго кiнофiльму, в якому европейський секс-символ 60-х рокiв минулого столiття хоробро стрибнув з височезного даху…

От тiльки, на вiдмiну вiд журналiста, залишився живим…

Роздiл 1

Захiд для дебiлiв

Яечня пiд кришкою сковорiдки шкварчала i плювалася надто вже оглушливо. Час виключати… Вiн смикнув мишкою, натиснув на «паузу», ледь на монiторi спливла панелька керування, i пiшов до кухонноi плити.

Вiчний клопiт холостяка – одноманiтне харчування. З iншого боку, той-таки Шерлок Холмс обожнював приготовленi мiсiс Хадсон бiсквiти й омлет з беконом… та ще й курку, приправлену керi, здаеться? Хоча знаменитий детектив був саме запеклим холостяком, а мiсiс Хадсон – лише господаркою квартири на Бейкер-стрiт, але ж нiяк не його дружиною! До того ж, судячи з оповiдання «Морський договiр», шотландки нiколи не урiзноманiтнювали меню. Авжеж!

Олег вимкнув вогонь пiд сковорiдкою, зняв кришку й не без гордостi оглянув результати свого кухарського мистецтва: дрiбно наструганi палички сала плюс порiзана навскiс сосиска, залита трьома яйцями, прикритими кружальцями помiдорiв, посипаних чорним перцем i часниковим порошком, з еклектично накиданими поверх усього кущиками кропу i шматочками сиру, що розплавився й акуратно розтiкся на всi боки. Цiлком задовольнившись побаченим, вивантажив спечену масу на велику тарелю, рясно полив майонезом i кетчупом, перенiс на кухонний столик.

Якщо подумати, вийшла гримуча сумiш «прощавай, печiнко». Але до чого смачно! До того ж красиво: мабуть, не тiльки його мамi або колишнiй дружинi, але й самому Араму Мнацаканову[1 - Уродженець Баку, росiйський ресторатор, ведучий росiйськоi та украiнськоi версiй телешоу «Пекельна кухня» й реалiтi-шоу «На ножах» (тут i далi – примiтки авторiв).] до такого шедевра довiку не додуматися.

Олег гепнувся на табуретку, рухом мишки розбудив заснулий комп’ютер, натиснув «play» i заходився наминати «яечню холостяка», попутно стежачи за сюжетом. На екранi монiтора саме почався один iз найулюбленiших епiзодiв фiльму. На площi перед церквою полковник Уерта (у виконаннi Стенлi Бейкера) в оточеннi солдатiв вiдбивався вiд повсталого народу, Зорро (у виконаннi Алена Делона) спритно стрибнув з даху в напрямку флагштока, вчепившись у синю корогву, з’iхав на землю й мовив тоном грiзного суддi:

– «Ви були близькi до того, щоб вийти сухим iз води, полковнику, але ви перестаралися в насильствi й перебрали в жорстокостi. Так що приготуйтеся до розплати».

Ясна рiч, народ миттево розступився, звiльняючи мiсце для двобою на шпагах… на рапiрах… або на чому вони там збиралися битися? Тепер у кадрi – мертвий священик, брат Франциско. І нова реплiка Зорро:

– «Убивство цього ченця звi