Максим Рильський

Юлiя Ігорiвна Коляда

Ігор Анатолiйович Коляда

Знаменитi украiнцi

Видатний украiнський поет, перекладач, публiцист, громадський дiяч, академiк АН Украiни понад 50 рокiв працював у лiтературi i залишив нам велику спадщину. «Поет – це людина, що палко любить слово, як найгострiшу зброю», – говорив Рильський, i вiн дiйсно був «володарем слiв ясних i мудрих». Його поезii сповненi щирiстю, вiдвертiстю, пронизанi мотивами любовi до усього сущого. «Читачу! Поглянь, усмiхнись: я твiй, я не вмер, я живий!» – цi слова спадають на думку, коли читаеш безсмертнi вiршi Максима Тадейовича Рильського.

Ігор Анатолiйович Коляда, Юлiя Ігорiвна Коляда

Максим Рильський

Присвячуемо вiрному учневi батька —

лейтенанту Олександру Мончаку,

патрiоту, бiйцю АТО, що вiдстоюе незалежнiсть Украiни, право украiнцiв на самостiйне та вiльне життя

Роздiл перший

Рiд

Про першоджерела роду iснуе кiлька версiй: легендарних та справжнiх. Так, свого часу Глiб Лазаревський, приписуючи Рильським князiвське походження, виводив iх iз лiтописного Рильська: рiд сполонiзувався «за часiв польськоi влади на Лiвобережжi й потiм, з вiдходом Єреми Вишневецького до Польщi», теж перейшов на Правобережжя. Однак родиннi документи Рильських свiдчать про iхне iнше минуле, хоча iстиною залишаеться фатальний вплив на рiд подiй пiсля Люблiнськоi унii. Грунтуючись на матерiалах справи про нобiлiтацiю Тадея Рильського, його брата Юзефа та сестри Магдалени, згадуемо життепис Рильських вiдомого середньовiчного польського генеалога Каспера Несецького: рiд Рильських «гербу Остоя» походить з мiстечка Старого Рильська бiля Рави на Привiслянщинi (Мазовецьке князiвство). Уже в ХVІ ст. був численним, подiлявся на гiлки, так що бiля прiзвищ стояли прiзвиська – «придомки». Характерно, що рiд аж до Люблiнськоi унii був украiнським i православним, як заселенi украiнцями були й тi землi, що належали до Равщини, – украiнська люднiсть на привiслянських землях була, за визначенням Михайла Грушевського, споконвiчною, а за iсторичними документами, – не пiзнiшою Х – ХІ ст. Імена та прiзвища Рильських Володимир Антонович виписав iз протоколiв сеймiв i сеймикiв волинськоi шляхти, де вони захищали iнтереси православноi церкви, а отже, не могли бути нiким iншим, як православними украiнцями.

Подii пiсля Люблiнськоi i Берестейськоi унiй змiнили становище Рильських. Пiд впливом могутнього польського тиску члени роду один за одним приймають католицьку вiру та спольщуються. Із Люблiнською унiею пов’язане й те, що вони опиняються на королiвськiй службi i, вiдповiдно, здобувають собi маетки на Волинi та Подiллi, а пiзнiше – й на Надднiпрянщинi. В iсторii роду всi трагiчнi злами епохи. Уже в 20-х рр. ХVІІ ст. розпочинаеться i майже чотири поколiння тягнеться судовий процес мiж Рильськими та Вiнницьким езуiтським колегiумом за маеток Рильських – село Юркiвцi на Подiллi, вiдписане езуiтам Петром Рильським, «канонiком куявським, любельським i вольборським», хоч вiн i не був единим i повноправним власником родинного майна. Рильським, очевидно, загрожувала повна втрата всiх статкiв: вони завзято борються за свою власнiсть; змiнюються iмена позивачiв (вiд прадiда до правнукiв), судова тяганина тривае (як виявиться, невтiшно для Рильських, маеток таки пропав). Документи нескiнченноi судовоi розправи мають цiннiсть лише для нащадкiв, дозволяючи встановити iмена цiлого ряду безпосереднiх пращурiв братiв Рильських (Войцеха, Івана, Юзефа, Семена та iн.).

Одним iз перших на теренах Киiвського воеводства ще до Хмельниччини з’явився Войцех (Ян або Іван) Рильський (? – не пiзнiше 1640) – киiвський гродський писар, що отримав 1639 р. вiд короля Владислава IV уряд житомирського войського. За сiмейною легендою, людина для свого часу непересiчна. Про характер, прикмети того визначного на свiй час урядовця можемо лише здогадуватися. Мабуть, вiн був людиною по-своему методичною i ретельною: дбайливо зiбранi ним i збереженi документи ХVІІ ст. були конфiскованi 1861 р. пiд час обшуку в маетку Рильських. 1882 р. Тадеевi Рильському вдалося дiстати (уже з архiву Унiверситету Св. Володимира, куди передали докуме