Шодерло де Лакло. Небезпечнi зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Антуан Франсуа Прево

Шодерло де Лакло

«Небезпечнi зв’язки» Шодерло де Лакло (1741–1803) та «Манон Леско» абата Прево (1697–1763) е найкращими зразками французькоi художньоi прози ХVІІІ столiття i свiдчать про важливий етап у становленнi реалiстичного роману як жанру.

Героi «Небезпечних зв’язкiв» де Лакло – представники дворянськоi аристократii – вражають своею бездушнiстю, розбещенiстю та брехливiстю.

«Манон Леско» абата Прево – дивовижна iсторiя кохання кавалера де Грiе i Манон Леско – свого часу набула великого розголосу, адже вперше героiнею роману стала жiнка легкоi поведiнки.

Цi романи витримали iспит часом i вже понад 200 рокiв викликають зацiкавлення читачiв у всьому свiтi.

Шодерло де Лакло. Антуан Франсуа Прево

Небезпечнi зв'язки Манон Леско

Шодерло де Лакло

Небезпечнi зв'язки

Я спостерiгав звичаi свого часу та опублiкував цi листи.

    Жан-Жак Руссо. Передмова до «Новоi Елоiзи»

Попередне повiдомлення видавця

Вважаемо своiм обов’язком попередити Читачiв, що, незважаючи на заголовок цiеi Книги i на те, що говорить про неi у своiй передмовi Редактор, ми не можемо ручатися за достовiрнiсть цього зiбрання листiв i навiть маемо дуже вагомi пiдстави вважати, що це всього лише Роман.

Гадаемо також, що Автор, хоча вiн, здавалось би, прагне правдоподiбностi, сам порушуе ii i до того ж дуже незграбним чином через час, до якого вiн приурочив викладенi ним подii. І насправдi багатьом iз виведених у нього дiйових осiб властивi звичаi настiльки поганi, що просто неможливо припустити, аби вони були нашими сучасниками, жили в епоху торжества фiлософii, коли освiта, що поширюеться всюди, зробила, як вiдомо, всiх чоловiкiв такими благородними, а всiх жiнок такими скромними та доброзвичайними.

Думка наша, отже, така, що коли подii, описанi в цьому Творi, i е якоюсь мiрою iстинними, вони могли статися лише в якихось iнших мiсцях або в iншi часи, i ми суворо засуджуемо Автора, який, мабуть, пiддався спокусi якомога бiльше зацiкавити Читача, наблизившись до свого часу та до своеi краiни, й тому наважився зобразити в наших подобах i серед нашого побуту звичаi, такi нам чужi.

В усякому разi, ми хотiли б, наскiльки можливо, захистити занадто довiрливого Читача вiд яких-небудь непорозумiнь iз цього приводу й тому пiдкрiплюемо свою точку зору мiркуванням, яке висловлюемо тим смiливiше, що воно видаеться нам абсолютно незаперечним i неспростовним: поза сумнiвом, однi й тi ж причини мають приводити до одних i тих же наслiдкiв, а тим часом у нашi днi ми щось не бачимо дiвиць, якi, маючи прибуток шiстдесят тисяч лiврiв, iшли б у монастир, а також президентш, якi, будучи юними та привабливими, помирали б од любовi.

Передмова редактора

Цей Твiр або, вiрнiше, це Зiбрання листiв Читачi, можливо, визнають занадто великим, а тим часом у ньому мiститься лише незначна частина того листування, з якого воно нами вилучене. Особи, яким вона дiсталася, побажали опублiкувати ii i доручили менi пiдготувати листи до видання, я ж як винагороду за свою працю попросив лише дозволу вилучити все те, що вважалося менi зайвим, i постарався зберегти тiльки листи, що здалися менi абсолютно необхiдними або для розумiння подiй, або для розвитку характерiв. Якщо до цiеi нескладноi роботи додати розмiщення обраних мною листiв у певному порядку – а порядок цей був майже завжди хронологiчний – i ще складання небагатьох коротких примiток, що переважно стосуються джерел тих чи iнших цитат або обгрунтування допущених мною скорочень, то до цього i зведеться вся моя участь у цьому Творi. Нiяких iнших обов’язкiв я на себе не брав.[1 - Маю також попередити, що я вилучив або змiнив iмена всiх осiб, про яких iдеться в цих листах, i що коли серед iмен, мною вигаданих, знайдуться тi, якi належать кому-небудь, то це слiд вважати моею мимовiльною помилкою й не робити з цього нiяких висновкiв.]

Пропонував я зробити низку бiльш iстотних змiн, потурбуватися про чистоту мови та стилю, далеко не завжди бездоганних. Домагався також права скоротити деякi занадто довгi листи – серед них е й такi, де говориться без