Стiйкий принц. Дама-примара

Дон Педро Кальдерон

Один iз найвизначнiших драматургiв Іспанii ХVII столiття Педро Кальдерон де ла Барка (1600–1681) прожив довге й цiкаве життя, у якому примхливо поедналися гуманiтарна освiта, вiйськова служба, духовний сан, високе положення при королiвському дворi й талант драматурга. Вiн створив понад 120 комедiй i драм, якi належать до найвищих досягнень свiтовоi драматургii.

До видання увiйшли раннi твори Кальдерона – iсторична драма «Стiйкий принц» (1628) та комедiя «Дама-примара» (1629), якi чудово демонструють яскравий талант iспанського драматурга.

Дон Педро Кальдерон де ла Барка

Стiйкий принц

Дама-примара

«Великий театр свiту»: життя i творчiсть Педро Кальдерона де ла Барки

Педро Кальдерон де ла Барка-i-Барреда Гонсалес де Енао Руiс де Бласко-i-Рiаньо прожив довге й цiкаве життя, у якому примхливо поедналися гуманiтарна освiта, вiйськова служба, духовний сан, високе положення при королiвському дворi i талант драматурга. Можна сказати, що йому довелося на власному досвiдi пiзнати «церкву, вiйсько та палац» – усi три поля дiяльностi, якi в той час вiдкривалися для дворянських синiв.

Йому випало жити у добу, сповнену напружених колiзiй, пов’язаних з масштабними соцiально-полiтичними й економiчними перетвореннями европейського суспiльства. Для Іспанii це був особливо складний час, коли велична iмперiя з претензiями на свiтове панування поступово втрачала могутнiсть i вплив, перетворюючись на другорядну европейську державу.

Це була парадоксальна епоха, коли глибока економiчна криза i напружена духовна атмосфера Контрреформацii стали тлом для Золотоi доби iспанськоi культури, яка саме тодi подарувала свiтовi Веласкеса й Ель Греко, Сервантеса, Гонгору, Кеведо, Лопе де Вегу.

Майбутнiй генiй свiтовоi сцени народився у Мадридi 17 сiчня 1600 року. Вiн був третiм сином шляхетного подружжя – Дiего Кальдерона, який обiймав посаду секретаря казначейства, i Марii де Енао.

За рiшенням батька, який вiдзначався суворим i владним характером, один iз синiв мусив присвятити себе церквi, тому 1608 р., пiсля трьох рокiв навчання у звичайнiй школi, Педро вiддали до Імперськоi колегii езуiтiв, де вiн протягом наступних п’яти проходив курс гуманiтарних наук, вивчаючи давньогрецьку мову й латину, теологiю та граматику. Пiд час навчання у колегii Кальдерон втратив матiр, а через два роки, коли вiн уже був студентом унiверситету в Алькала де Енарес, помер i батько майбутнього драматурга. Того ж таки 1615 року юнак продовжив навчання в унiверситетi м. Саламанка, яке через чотири роки завершив бакалавром церковного й цивiльного права, але, всупереч бажанню покiйного дона Дiего, священиком наразi не став.

Натомiсть молодий Педро Кальдерон вступае до вiйська. Серед iмовiрних причин такого рiшення бiографи називають фiнансовi проблеми. Батько майбутнього драматурга одружувався двiчi, тож заповiт був складений таким чином, що Кальдероновi та його братам довелося судитися з мачухою, а згодом продати посаду батька, аби покрити судовi витрати.

Загалом Кальдероновi двiчi довелося послужити iспанськiй коронi не пером, а шпагою. Мiж 1623–1625 рр. вiн бере участь у военних кампанiях на теренах Фландрii та Італii. Ще раз побувати на полi бою драматурговi довелося пiд час повстання в Каталонii 1640 р., вже у статусi кавалера ордену Сант-Яго. Бiографи вiдзначали, що письменник виявив неабияку стiйкiсть та хоробрiсть i згадував свою службу лише добром. Вiйськовий досвiд згодом знайшов вiдображення i в його творчостi: серед персонажiв Кальдерона чимало воякiв.

Писати вiн почав ще пiдлiтком. Першим його твором (який, на жаль, не зберiгся) була комедiя «Колiсниця Небесна», написана, коли авторовi не минуло й шiстнадцяти рокiв. Мiж 1620–1622 рр. вiн двiчi брав участь у поетичних змаганнях у Мадридi. Поданий на перший конкурс сонет молодого митця похвалив сам Лопе де Вега (1562–1635). А вже наступного разу юнак здобув найвищу нагороду в турнiрi поетiв, головним суддею якого був знаменитий драматург.

Збереглися свiдчення того, що Лопе де Вега з прихильним iнтересом стежив за першими кроками Кальдерона в лiтературi, але