Справжня iсторiя Стародавнього свiту

Олексiй Рафаiлович Мустафiн

«Справжня iсторiя Стародавнього часу» – нова книжка Олексiя Мустафiна, призначена не лише для пiдлiткiв, а й для дорослих. Яскравий i захоплюючий пазл, складений iз розповiдей про подii, якi вiдбувалися тисячi рокiв тому, iз цiкавинок iз життя видатних людей минулого, з iсторiй окремих краiн та народiв, на очах читача перетворюеться на загальну панораму найдавнiшоi доби в iсторii людства. Чому першi цивiлiзацii виникли там, де iжа людей була одноманiтнiшою? Чим марнославство перського царя допомогло розшифрувати писемнiсть народу, що зник за два тисячолiття до його народження? Коли вiдбулася найперша битва в iсторii i як визначили мiсце останньоi? Навiщо майя фарбували своi храми в червоний колiр, а вавилоняни вiддавали перевагу синьому? Чи з’явилася б демократiя, якщо б у грекiв не було абетки i металiчних грошей? І яке iмператорське хобi виявилося привабливiшим за владу над державою, що розкинулася на трьох континентах? Вiдповiдi на цi та багато iнших питань дозволяють не лише дiзнатися про цiкавi факти, але й зрозумiти «логiку iсторii».

О. Р. Мустафiн

Справжня iсторiя Стародавнього часу

Дiтям

Роздiл I

Свiтанок iсторii

Першi кроки людства

1. Виникнення людини. Історiя людства починаеться з появою перших людей. Вченi i досi сперечаються, коли й де це сталося. Але бiльшiсть iз них найближчими до людей вважае австралопiтекiв – мавп, якi мешкали в Африцi понад чотири мiльйони рокiв тому. Назва цих iстот украiнською перекладаеться як «пiвденнi мавпи». Ззовнi вони i справдi були не надто схожими на нас: заввишки трохи бiльше метра, з невеличкими головами зi скошеним чолом i без пiдборiддя. Але, на вiдмiну вiд бiльшостi мавп, австралопiтеки пересувалися на двох ногах. Це дозволяло iм озиратися навкруги, вистежувати здобич i завчасно помiчати небезпеку, а головне – звiльнило iм руки. Взявши до рук палицю або камiнь, австралопiтеки могли вiдбиватися вiд ворогiв i виконувати найпростiшу роботу – скажiмо, трощити горiхи чи викопувати iз землi корiння.

Австралопiтек (реконструкцiя Природничого музею Брауншвейга)

Вмiння використовувати знаряддя, стверджують ученi, вiдрiзняло австралопiтекiв вiд iнших тварин. І саме з розвитком цiеi корисноi навички чимало дослiдникiв пов’язують появу поряд iз «пiвденними мавпами» справжнiх людей. Це сталося близько двох мiльйонiв рокiв тому. Такий вiк мають знайденi археологами в долинi Олдувай у сучаснiй африканськiй краiнi Танзанiя найдавнiшi кам’янi знаряддя – оброблене з одного боку камiння. Їх навчилися виготовляти близькi родичi австралопiтекiв, яких ученi вiдносять до виду «гомо габiлiс» – украiнською це словосполучення перекладають як «люди вправнi». Людьми габiлiсiв iменують саме тому, що жодна тварина не може сама виробляти знаряддя працi.

Череп габiлiса (Нацiональний музей Танзанii)

Оскiльки першi виготовленi знаряддя були кам’яними, то й найдавнiшу епоху в iсторii людства вченi називають кам’яною добою. Кам’яну добу також подiляють на кiлька перiодiв. Найперший iз них називають палеолiтом – вiд грецьких слiв «палео» (стародавнiй) i «лiт» (камiнь), а початок палеолiту – за мiсцем найдавнiших знахiдок – олдувайською добою. Це був час, коли знаряддями слугували ледь оббитi чи просто розколотi каменi. Нам важко навiть казати напевно, чи обробляли габiлiси камiння свiдомо, чи це траплялося випадково. Але способи обробки каменю були схожими навiть у людей, якi жили далеко одне вiд одного i не могли спiлкуватися мiж собою.

Мiсця знахiдки залишкiв найдавнiших людей

Жили найдавнiшi люди майже так само, як i мавпи. Харчувалися фруктами, овочами, ягодами, iстiвним корiнням, листям, слимаками, комахами – всiм, що вдавалося знайти навколо. Вченi називають такий спосiб добування iжi збиральництвом. У пошуках харчiв люди постiйно переходили з мiсця на мiсце, а щоб легше було захищатися вiд ворогiв – гуртувалися у стадо, яке зазвичай складалося з 20–30 осiб. Проти великих хижакiв i хвороб найдавнiшi люди були безсилими, i мало хто з них доживав навiть до 25 рокiв.

2. Люди розселяються свiтом. Габiлiси були не единим видом