Легенди i мiфи Стародавньоi Грецii

Микола Альбертович Кун

«Що розповiдали древнi греки та римляни про своiх богiв i героiв» – вперше книжка пiд такою назвою вийшла друком 1922 року. Вiдверто кажучи, ця назва мало знайома широкому колу читачiв. Але все стае на своi мiсця, якщо ми назвемо ii автора та сучасну назву: Микола Альбертович Кун, «Легенди i мiфи Стародавньоi Грецii». Ця книга стала «класичною», вже багато десятилiть ii iз задоволенням читають як дорослi, так i дiти. І це не дивно – детальний i при цьому легкий для сприйняття переказ древнiх мiфiв захоплюе з першоi ж сторiнки.

М. А. Кун

Легенди i мiфи Стародавньоi Грецii

Частина перша

Боги i героi

Боги

Походження свiту i богiв

Мiфи про богiв та iх боротьбу з гiгантами i титанами подано в основному за поемою Гесiода «Теогонiя» («Походження богiв»). Деякi сказання запозиченi також з поем Гомера «Ілiада» i «Одiссея» i поеми римського поета Овiдiя «Метаморфози» («Перетворення»).

Спочатку iснував тiльки вiчний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя свiту. Все виникло з безмежного Хаосу – весь свiт i безсмертнi боги. З Хаосу походить i богиня Земля – Гея. Широко розкинулась вона, могутня, i дае життя всьому, що живе й росте на нiй. А далеко пiд Землею, так далеко – як далеко вiд нас неосяжне, ясне небо, в незмiрнiй глибинi народився похмурий Тартар – жахлива безодня, повна вiчноi пiтьми. З Хаосу, джерела життя, народилась i могутня сила, всеоживляюча Любов – Ерос. Почав творитися свiт. Безмежний Хаос породив вiчний Морок – Ереба i темну Нiч – Нюкту. А вiд Ночi i Мороку постали вiчне Свiтло – Ефiр i радiсний свiтлий День – Гемера. Свiтло розлилося по свiту, i почали змiняти одне одного нiч i день.

Могутня, благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо – Урана, i розкинулось Небо над Землею. Гордо пiднялися до нього високi Гори, народженi Землею, i широко розлилося вiчношумливе Море. Мати-Земля породила Небо, Гори i Море, i немае в них батька.

Уран – Небо – запанував у свiтi. Вiн узяв собi за дружину благодатну Землю. Шiсть синiв i шiсть дочок – могутнiх, грiзних титанiв – мали Уран i Гея. Їх син, титан Океан, що обтiкае, наче безмежна рiка, всю землю, i богиня Фетiда породили на свiт усi рiки, що котять хвилi своi до моря, i морських богинь – Океанiд. А титан Гiпперiон i Тейя дали свiтовi дiтей: Сонце-Гелiоса, Мiсяць-Селену i рум’яну Зорю – рожевоперсту Еос (Аврора). Вiд Астрея i Еос походять всi зiрки, якi горять на темному нiчному небi, i всi вiтри: бурхливий пiвнiчний вiтер Борей, схiдний Евр, вологий пiвденний Нот i захiдний пестливий вiтер Зефiр, що несе багатi на дощ хмари.

Крiм титанiв, породила могутня Земля трьох велетнiв-циклопiв з одним оком у лобi i трьох величезних, як гори, п’ятдесятиголових велетнiв – сторуких (гекатонхейрiв), названих так тому, що сто рук мав кожен з них. Проти iх жахливоi сили нiщо не може встояти, iх стихiйна сила не знае меж.

Зненавидiв Уран своiх дiтей-велетнiв, у надра богинi Землi замкнув вiн iх у глибокiй темрявi i не дозволив iм виходити на свiт. Страждала мати iх Земля. Їi давив цей страшний тягар, замкнений в ii надрах. Викликала вона дiтей своiх, титанiв, i переконувала iх повстати проти батька Урана, але вони боялися пiдняти руку на батька. Тiльки наймолодший з них, пiдступний Крон[1 - Крон – всепоглинаючий час (хронос – час).], хитрощами скинув свого батька i вiдняв у нього владу.

Богиня Нiч народила на покару Кроновi цiлий сонм жахливих божеств: Таната – смерть, Ерiду – розбрат, Апату – обман, Кер – знищення, Гiпноса – сон з роем похмурих тяжких примар, нещадну Немесiду – вiдплату за злочини i багато iнших. Жах, чвари, обман, боротьбу i нещастя принесли цi боги в свiт, де воцарився на тронi свого батька Крон.

Зевс[2 - Зевс – римський Юпiтер. Картину життя богiв на Олiмпi дано за творами Гомера «Ілiадою» та «Одiссеею», якi прославляють родоплемiнну аристократiю i басилевсiв, що ii очолювали, як найкращих людей, якi стоять набагато вище вiд усiеi маси населення. Боги Олiмпу вiдрiзняються вiд аристократii i басилевсiв тiльки тим, що вони безсмертнi, могутнi i можуть творити чудеса. Бог Зевс – той