Помiж рядками

Юлiя Шеко

Дiвчина Лiля опиняеться на межi нервового зриву, коли дiзнаеться про жахливий вчинок коханого – вбивство дiтей. Доля зводить ii з психологом, котрий намагаеться допомогти iй та наставити на вiрний шлях, але одного дня сам вiдходить вiд нього, стаючи на слизьку стежку брехнi. Доля маневруе мiж заплутаним трикутником, повним iнтриг та недомовленостей i сама розставляе крапки, в той час як головнi героi виявляються не спроможними знайти вiрний вихiд.

Юлiя Шеко

Помiж рядками

Частина 1

Роздiл 1

Вона

Рiвно рiк тому ми з ним уперше зустрiлися. Ще й досi не можу забути свою сором’язливу посмiшку, його злегка вологi долонi та сумний, мовби приречений на вiчнi страждання, погляд. Тодi вiн здавався менi загнаним у кут пацюком, котрий бажае залити свое горе мiцним градусом заморськоi випивки, але не знаходить у цьому втiхи. Тому й погоджуеться на дивну пропозицiю незнайомки, котра переконуе його провести iз ним нiч. Дурiсть, хiба нi?

Хто мiг сказати менi, що лише за рiк все це ефемерне щастя розчиниться у буднях жорстокоi правди? Що за такий короткий промiжок часу я перетворюся на неврiвноважену жiнку, не уявлятиму й дня без черговоi дози транквiлiзаторiв та тихо бажатиму якнайшвидше дiзнатися про його смерть? Хiба могла б тодi я повiрити у таку маячню?

Мною панувало захоплення, слiпе та неусвiдомлене обожнювання. Звiдки воно взялося? І як я, завжди розсудлива та прагматична жiнка, змогла так легко довiритися йому? Поруч iз ним я забувала про все: про нестабiльнiсть економiки, смертельнi захворювання, iнформацiю про якi так бурхливо останнiм часом розповсюджували ЗМІ, про постiйнi катастрофи на азiйському континентi. Я забула про кожну рiч, котра ще зовсiм нещодавно так сильно хвилювала мою сутнiсть.

Я вiдкидала на другий план своi бажання та мрii, жила лише заради нього. Заради його комфорту та задоволення, щоб тiльки вiн нiколи бiльше не вiдчув себе зрадженим. В той же час, вiн давав менi те, чого я не мала нiколи ранiше – усвiдомлення. Вiру в те, що я справжня жiнка, царiвна в оточеннi низьких реалiй дiйсностi та приземистих людей, котрi мають занадто мало, аби сягнути мого рiвня. Вiн змусив мене попрощатися з недолiками, що ранiше супроводжували мене кожноi митi; змусив повiрити, що я неперевершена коханка та найвидатнiша iз завойовниць чоловiчих сердець.

Весь цей час вiн обманював мене. Пiдсвiдомо вкладав у мою розхристану душу почуття, що не належали менi; слова, котрi я нiколи б не змогла промовити; вчинки, про якi було важко навiть думати. Вiн змусив мене повiрити у себе – натомiсть витоптав своiми начищеними до блиску туфлями справжню мене. Я жила у свiтi, який вiн створив довкола мене, навiть не усвiдомлюючи, наскiльки глибоко занурююсь у тенета його чарiвливоi омани.

– Як пройшла нiч?

Вiн дивиться на мене м’якими очима, у яких читаеться легка поблажливiсть та замаскована зверхнiсть – саме так спiлкуються дорослi iз дiтьми, проблеми яких iм здаються занадто банальним, аби придiляти цьому надмiрну увагу. Звiсно, я не перша та не остання серед його клiенток, що втрачають глузд через кохання. Та чи були у його кар’ерi випадки, схожi на моi?

Я здригаюся, знову поринувши у почуття вiдчаю та безвиходi, що охоплювали мене пiсля кожного заходу сонця. Нiч – чарiвна мить? Лише для закоханих, якi живуть легковажними мрiями про майбутне, не турбуючись про його закiнчення. Лише для малечi, котра iз насолодою поринае у мiцний сон, бажаючи побачити хоча б крихiтний натяк на свою подальшу долю. Лише для тих, хто не страждае вiд набридливого безсоння та не вкриваеться шаром поту вiд кожного випадкового звуку. Напевно, нiч й справдi бувае чарiвною; бiльш того, я пам’ятаю, якою вона була для мене, коли ми лежали iз ним в одному лiжку та боялися хоча б на мить вiдпустити руку одне одного. Але зараз, коли все навколо здаеться чужим та ворожим вона не здаеться менi такою магiчною. Я вiдчуваю пiдсвiдомий страх вiд почуття небезпеки, котра ходить за мною, мов вiрний пес i не вiдпускае вiд себе, завжди притуляючись невидимою щокою до моеi ноги. Хiба пiсля такого можна повiрити у те, що нiч – чарiвна мить?

Ан