Сон

Марко Вовчок

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Сон» Марка Вовчка – оповiдання, у якому зображуеться життя селян таким, яким воно б мало бути: вiльним i щасливим***. Доля всмiхнулася молодiй дiвчинi Домасi: вона вийшла замiж за коханого. Перу автора належать подiбнi iдилiчнi твори, такi як «Орися» i «Викуп».

Марко Вовчок

СОН

І

Було нас у батька три дочки, – я найстарша. А був наш батько такий-то грiзний! Вряди-годи пустить на вулицю погуляти з дiвчатами.

– Нiкчемний той рiд жiночий, – каже, – все б iм гуляти! Гуляють та цокочуть, як тi сороки.

– Хiба ж ти й сам не гуляв зроду, Йване? – скажуть мати.

– А я зроду дурнем не був, дякувати Господовi!

Хоч був тато грiзний, а проте дуже нас жалував. Було, як поiде в Киiв, то й навезе нам гостинцiв хороших: матусi очiпок, шовком гаптований, чи плахту червону, менi доброго намиста, або стрiчок, або пояс червоний, найкращий; малим сестрам тож сережки, намистечка… Оце, було, хоч як рано приiде, а гостинцi роздасть аж другого або третього дня. Ми вже в вiчi йому заглядаемо, ходимо коло його – нi! Вiн собi розказуе, як там з перекупкою посварився абощо. А як уже повиймае гостинцi та почне всiх дарувати, – зрадiемо так, Господи!

– Татоньку, голубоньку! Ой татоньку наш любий!

– Да ну, ну! годi вже, годi! Чого се розворушились, як бджоли? І не вгамувать! Може, у вас така думка, що я все те покупував? Еге ж, розумнi голови! Се як випродав пшеницю та зосталось щось iз мiрку, то й ув’язавсь якийсь навiжений крамар: замiняймось та замiняймось! Я й замiнявсь, аби одчепитись.

Отак було видумае що-небудь, а вже нiколи не признаеться, що згадав про вас, купив вам гостинця – iзроду-вiку не скаже! Такий-то був покiйний, нехай царствуе!