Замiсть сонетiв i октав

Павло Тичина

«Замiсть сонетiв i октав» Павла Тичини – збiрка верлiбрiв, лейтмотивом якоi е iдея перемоги добра, актуальнi громадянськi мотиви тут перемежовуються з легкою настроевою лiрикою***. Свiтову славу авторовi принесли поетичнi збiрки «Сонячнi кларнети», «Замiсть сонетiв i октав», «В космiчному оркестрi», «Плуг», «Вiтер з Украiни», публiцистичнi видання «З минулого – в майбутне», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записiв». Павло Тичина – поет i перекладач, майстер украiнського символiзму, який створив свiй унiкальний поетичний стиль – кларнетизм.

Павло Тичина

ЗАМІСТЬ СОНЕТІВ І ОКТАВ

Григорiю Савичу Сковородi

присвячую

Уже свiтае, а ще iмла…

На небi зморшка лягла.

– Як зайшла ж менi печаль!

Промiннi заори воралися у хмари.

Чую – фанфари!

– Як зайшла ж менi печаль…

Ой, не фанфари то, а сурми i гармати.

Лежи, не прокидайся, моя мати!..

Прокляття всiм, прокляття всiм, хто звiром

став!

(Замiсть сонетiв i октав).

ОСІНЬ

На культурах усього свiту майовi губки поросли.

Осiнь. По мiстах вже о четвертiй – електричнi лiхтарi.

А в селi ступнiв щось у десять (тiнь од чабана)

додому отару женуть.

Вони казали: можна ж купити старого кармазину,

сяк-так заслати смiтник i посадовити культуру

(тiльки голову пiддержувати треба!) – ачей вона

iзнов до нас промовить.

А листя падало. І голова на в'язах не держалась.