Арфами, арфами…

Павло Тичина

«Арфами, арфами…» Павла Тичини – добiрка вiршiв, у якiй поедналися легка сугестивна лiрика i громадянськi мотиви***. Лiричний герой естетично сприймае дiйснiсть, вмiе милуватися красою i фiксувати ii у влучних метафорах, водночас не залишаючись осторонь сумних кривавих подiй реальностi. Цi вiршi е обов’язковою частиною шкiльною програми. Перу автора належать збiрки «Сонячнi кларнети», «Замiсть сонетiв i октав», «Плуг», «Вiтер з Украiни», «З минулого – в майбутне», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Похорон друга», «Скорбна мати» тощо. Павло Тичина – талановитий украiнський поет, який працював у жанрах пейзажноi, iнтимноi та фiлософськоi лiрики.

Павло Тичина

АРФАМИ, АРФАМИ

Арфами, арфами

Арфами, арфами —

золотими, голосними обiзвалися гаi

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квiтами-перлами

Закосичена.

Думами, думами —

наче море кораблями, переповнилась блакить

Нiжнотонними:

Буде бiй

Вогневий!

Смiх буде, плач буде

Перламутровий…

Стану я, гляну я —