Поезii та сонети

Юлiуш Словацький

«Поезii та сонети» Юлiуша Словацького – добiрка, в яку увiйшли найвiдомiшi твори автора***. Провiдними мотивами у них е переживання за долю рiдного народу та особистi настроевi роздуми лiричного героя. Переклад поезiй був здiйснений видатним украiнським митцем Дмитром Павличком.

Юлiуш Словацький

ПОЕЗІЇ ТА СОНЕТИ

Народився в Кременцi, 1828 р. закiнчив Вiденський унiверситет, служив у Варшавi фiнансовим урядником. Перший друкований твiр – «Украiнська дума» (1826). Рання творчiсть Словацького вiдбивае романтичнi впливи Байрона й Мiцкевича. Польське повстання 1830 р. змiнило тематику й стиль його творчостi – вiн стае глашатаем повстанських i разом з тим демократичних iдей.

З 1831 р. живе у Францii, подорожуе по Європi та Близькому Сходу. Нацiонально-визвольний рух i його поразка залишаеться головною темою творчостi поета, але паралельно в нiй живе iнтимна сповiдь та надзвичайно проникливi спостереження за почуттями людини в безвихiднiй, трагiчнiй ситуацii. Так поруч з драмами «Кордiан», «Лiлля Венеда», «Срiбний сон Саломеi», «Мазепа», «Фантазiй» з’являються поеми «У Швейцарii», «Батько зачумлених» та iн.

Одним з найвидатнiших творiнь Словацького е поема «Ангеллi», де показано мiжусобицi в патрiотично настроеному польському емiграцiйному елiтарному угрупованнi, яке нездатне об’еднатися в боротьбi за незалежну Польщу. Ця рiч, високо оцiнена І. Франком, може трактуватися як певне пророцтво щодо дрiбничковоi борнi мiж украiнськими «демократичними вождями» в часи становлення самостiйноi Украiни в 90-х роках XX ст.

Вся творчiсть Словацького перейнята iдеею верховенства духу над матерiальними чинниками в життi людини i в iсторii народу. Найвищим осягненням полiтичноi лiрики Словацького е його «Вiдповiдi на «Псалми майбутностi»», де вiн полемiзуе iз Зигмунтом Красинським. У цьому творi вiдчуваемо шевченкiвську непримиреннiсть з усiма формами несправедливостi, особливо тiеi, яка iснувала в стосунках шляхти з плебсом. Реалiстичним твором Словацького е вiршований роман «Беньовський», у якому вiдтворено немало подiй з украiнськоi iсторii. Украiнськими мотивами, власне, перенизана вся творчiсть Словацького. У поемi «Вацлав» генiальний польський поет пророкував «воскресiння» Украiни як самостiйноi держави.

Творчiсть Словацького шанована в Украiнi, його перекладали М. Зеров, М. Рильський, М. Бажан, Г. Кочур, Р. Лубкiвський, про нього е немало дослiджень, але його творчiсть потребуе нового аналiзу, вiльного вiд радянських iдеологiчних стереотипiв.

МАТИ ДО СИНА

Сину! Ти йдеш тепер на життевi дороги,

Тебе там берегти не буде в мене змоги;

Ти йдеш в чужi краi, покинувши родину,

Незнанi там тобi серця й звичаi, сину!

Тепер тобi зоря присвiтлюе щаслива,

Надiя на шляху, мов квiтка, повна дива,

Але, як почуття остудить вiк, по тому,

Як сам себе уздриш в просторi свiтовому,

Коли тебе, як лист мiж тлум чужий завiе,

Де почувань твоiх нiхто не зрозумiе, —

Тодi хоч думкою вертайсь на батькiвщину,

Згадай свою рiдню кохану i едину,

Згадай той дiм, де ти провiв лiта дитячi,

Згадай братiв, сестер та iгрища хлоп’ячi,

Згадай свого отця, що тiшиться на небi,

Що з храму вишнього стае тобi в потребi.

Чи твого спогаду не заслужила мати,

Що стiльки змушена вiд всiх розлук страждати?!

Здоровий будь! Тяжка, тяжка життя дорога,

Іди! Вiзьми собi на добру помiч Бога,

Іди! І пам’ятай, що честь твоя для мене —

Це плата за мое життя трудне й стражденне!

Кременець, 1829 р.

ЯКЩО КОЛИСЬ У ТІЙ МОЇЙ КРАЇНІ

Якщо колись у тiй моiй краiнi,

Де котить Іква хвилi по долинi,

Де пасма гiр блакитнiють пiд мроком,

А мiсто дзвонить над шумким потоком,

Де пахнуче конвалiями поле

Бiжить на скелi, пiд хати й стодоли,

Як будеш там, душе мойого тiла,

Хоч би ти в плоть з промiння прилетiла,

Побачиш мою тугу, що на скалах,

Мов янгол золотий, незгасний спалах,

Стоiть, i часом мiсто облiтае,

А потiм знов епiчне, стоiть i сяе.

Повiтря, що тебе там зцiлить, знаю,

Я лив з грудей своiх д