Драй Салвейджес

Томас Елiот

«Драй Салвейджес» Томаса Стернза Елiота – фiлософська поезiя, лiричний герой якоi роздумуе над сутнiстю часу, над минулим i майбутнiм***. Переклад був здiйснений видатним украiнським митцем Дмитром Павличком.

Томас Стернз Елiот

ДРАЙ САЛВЕЙДЖЕС

(1888–1965)

Драй Салвейджес – очевидно, вiд «Les trois sauvages» («трьох дикунiв») – невеличкоi групи скель з маяком на пiвнiчно-схiдному березi Кейп-Енн, Массачусетс.

І

Я мало знаю про богiв, але гадаю, що рiка —

То Бог мiцний, коричневий, то незговiрливий i неприборканий, похмурий бог,

Терплячий бог, що виступае на початку в образi кордону

Корисного, та ненадiйного, якщо купцям вiн загороджуе дорогу,

Створивши труднощi для будiвничого мостiв,

Як тiльки труднощi подоланi, мешканцi мiст

Кричневого бога забувають, та невблаганний бог,

Дотримуючись правил посезонних, вибухае гнiвом, нищить i нагадуе

Те, що забути заманулось людям. Не хвалений, не вмилостивленний

Обожнювачами машин, вiн жде, чекае, жде, чекае…

І пульс його вчуваеться в дитячiй спальнi,

В розкiшному айлантусi, що в квiтнi зацвiтае,

У пахощах сяйного винограду на осiнньому столi,

У зустрiчi вечiрнiй при каганцi зимовому.

В собi ми носимо рiку, а все, що навкруги, – то море;

Межа землi, гранiту, i заток – то також; море;

І скрiзь воно живе й переглядае

Минулих, iнших творень дивину: