Сосонка

Олена Пчiлка

Шкiльна програма #1

«Сосонка» – це оповiдання Олени Пчiлки, в якому розповiдаеться про пригоди хлопчика Івася з бiдноi селянськоi родини. Чуйнiсть i доброта простоi дитини рятують сосонку, яку панськi дiти пiсля Нового року дуже швидко викинули, а потiм сосонка рятуе його. У творi Олена Пчiлка зачiпае проблеми соцiальноi нерiвностi, зображуючи безтурботне життя панських дiтей i складне – звичайних сiльських хлопчикiв i дiвчаток.

Олена Пчiлка

СОСОНКА

Недалеко вiд лiсу стояла хатка. В тiй хатi жив чоловiк Максим iз сiм’ею; було в нього четверо дiтей, найстаршому хлопчиковi Івасевi було десять лiт.

Лiс був такий гарний, навiть зимою не здавався смутним, бо промiж чорнолiссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вiчнозеленим убранням!

Недалеко вiд Максимовоi хати була одна сосонка така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й немаленька, саме мiрненька та така зграбнесенька, круглесенька, зеленi глицi аж сяють, а молодi пагонки, як свiчечки, стремлять, простi та яснi.

Красуе сосонка. Прийшла осiнь смутна, прийшла зима люта, а сосонцi байдуже! Сусiдки ii, берези та липки, стоять такi сумнi та бiднi, листячко з iх геть облетiло, а сосонка мовби ще кращою здаеться помiж смутних товаришок.

Отож i запишалась вона, каже берiзкам та липкам:

– А що? Де вашi кучерi гарнi та ряснi? Стоiте деркачами! Ох, що то за хороша рiч, як хто шляхетного роду! Нема в свiтi кращих, як ми, сосни! Ой свiте мiй, яка ж я гарна та велична!

Величаеться сосонка, аж тут прилетiла сорока. Сiла в неi на гiлцi та й каже:

– Че-че-че! Чекай, чекай!..

А чого чекати – не каже…

Тим часом сорока таки знала, що казала: вона, бачите, була на подвiр’i в дядька Максима й бачила, як Максим сани ладив; чула й те, як Максим говорив Івасевi, що поiде зрубае сосонку та повезе на продаж.