Украiнськi гетьмани Бруховецький та Тетеря

Іван Нечуй-Левицький

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Украiнськi гетьмани Бруховецький та Тетеря» Івана Нечуя-Левицького – iсторична повiсть, у якiй iдеться про перiод князювання двох гетьманiв в Украiнi***. Схiдна Украiна разом з Іваном Брюховецьким лишилася пiд московським царем, захiдна разом з Павлом Тетерею пiддалася пiд польського короля. Перу автора належать й iншi твори на iсторичну тематику, зокрема, «Гетьман Іван Виговський», «Князь Єремiя Вишневецький».

Іван Нечуй-Левицький

УКРАЇНСЬКІ ГЕТЬМАНИ БРУХОВЕЦЬКИЙ ТА ТЕТЕРЯ

Пiсля гетьмана Юрiя Хмельницького на Украiнi стали два гетьмани. На схiднiй Украiнi, на чорнiй радi в Нiжинi 1668 року, козаки й народ вибрали гетьманом Івана Бруховецького, на захiднiй Украiнi, в Корсунi, козацька старшина настановила гетьманом Павла Тетерю. Од того часу Украiна роздiлилась на двi половини по Днiпро: Полтавщина й Чернiгiвщина зостались пiд московським царем; Киiвщина, Волинь та Подiле знов пiддались пiд польского короля. Обидва гетьмани хотiли зiпхнути один другого з мiсця i забрати в своi руки всю Украiну, i разом з ними Москва й Польща вмiшувались в украiнськi дiла, пiддержували кожна свого гетьмана i хотiли силою завоювати собi другу половину Украiни. На Украiнi почались вiйни без перестану. Обидва гетьмани з польским та московським вiйськом мережили Украiну вподовж i впоперек, брали городи й села, руйнували, палили, накликали Татар, Полякiв, Москалiв. Правий, захiдний берег став пустинею. Народ втiкав на далекi степи в Катеринославщину, в харкiвську, воронiжську губернii, на Дiн. Народ назвав сей крiвавий час «руiною».

Столицею Бруховецького став Переяслав; столицею Тетерi зостався давний гетьманський город Богдана Хмельницького, Чигирин. Обидва гетьмани поглядали завидливими очима через Днiпро i збiрали ся напасти один на другого. Бруховецький тихенько розiслав листи по Киiвщинi, в котрих пiдмовляв народ встати на Ляхiв i вигнати iх з Украiни. Тетеря послав Петра Дорошенка за Днiпро. Дорошенко засiв в Кременчузi. Бруховецький просив собi у царя на помiч московського вiйська, Тетеря кликав на помiч польске вiйсько.

Московський цар не дуже квапився, посилати Бруховецькому помiч. Вiн тодi воював з Польщею i Поляки страшно побили московське вiйсько. В 1661 року, при Кушликах, в Литвi польске вiйсько розбило московських воевод Хованського та Ордина-Нащокина. Двадьцять тисяч Москалiв полягло на мiсцi. Поляки одняли од Москви всю Литву й Бiлу Русь. Московський цар послав Бруховецькому трохи вiйська з своiми боярами, та в Сiч пять сот Москалiв та Донцiв з Касоговим на помiч запорожському отамановi Сiрковi. А тим часом Тетеря послав до короля посланцiв Гарадзу та Олiстратенка i просив, щоб король чим скорiше приходив на Украiну з вiйськом. Король хапав ся на Украiну, бо в Тетеринiй гетьманщинi вже починав ся проти Польщi страшний народний бунт. Його розпочав в Паволочi паволоцький полковник, Іван, на прiзвище Попович. Козаки й народ звали його паволоцьким попом.

Іван Попович був син священика з мiсточка Ходоркова. Ще в молодих лiтах вiн служив у вiйську Богдана Хмельницького i ходив на Бiлу Русь виганяти польских панiв. За Юрия Хмельницького вiн уже був полковником в Паволочi, зайнявши мiсце Богуна, котрий перейшов полковником у Винницю. Але як настав гетьманом Тетеря, Поповичовi стало дуже скрутно. Тетеря тяг до Польщi, любив польских панiв, знов напустив Полякiв та жидiв на Украiну. Попович ненавидiв Польщу, польских панiв та жидiв, стояв за народ i тягнув до Москви, бо сподiвав ся од Москви добра для народа. Вiн хотiв прилучити захiдну Украiну до Бруховецького i посилав листи в Киiв до московського воеводи, просячи од його помочi. Тетеря дiзнав ся про те, що вiн задумуе вигнати Полякiв з Украiни ще й передатись московському царевi, оддав його пiд суд i засудив на смерть. Киiвський митрополiт Дiонизий Балабан та чернець Юрий Хмельницький упрохали Тетерю дарувати йому жите, вважаючи на його молодi лiта. Тетеря помилував Поповича, але з тим, щоб вiн постриг ся в сьвященика. Не минуло й пiвроку, а Попович