Очам твоеi душi – молитви i печалi,

Моя хвороба, мiй страх, плач совiстi моеi

І все, що тут вкiнцi, i все, що тут спочатку, —

Очам душi твоеi…

    Ігор Северянiн

Олександр Калам. Озеро Люцерн, блакитна симфонiя, 1855

Пiсля закiнчення iнституту у мене з'явився невеликий промiжок вiльного часу i я вирiшив його використати для вiдпочинку на узбережжi високогiрного озера Іссик-Куль. Рано вранцi ми разом з iншими туристами вiдправилися на автобусi в тривалу поiздку по гiрських перевалах. І хоча вiдстань по картi мiж мiстом Алма-Ата i високогiрним озером Іссик-Куль було всього трохи бiльше 50 кiлометрiв, але час в дорозi необхiдний для подолання на автобусi протяжного гiрського Тянь-Шаньского хребта складав близько 10 годин. Пiсля декiлькох невеликих зупинок ми прибули тiльки ввечерi на розташовану на Пiвденному узбережжi Іссик-Куля турбазу пiд назвою» Тамга». Трохи втомленi вiд тривалоi поiздки ми, повечерявши, вiдправилися спати.

Олександр Калам. На озерi Ури, 1849

Погода пiд час нашого вiдпочинку видалася прохолодною. І хоча вдень часто свiтило сонце i дуже легко можна було обгорiти пiд його пекучими високогiрними ультрафiолетовими променями, але вода в озерi була досить холодною. Очевидно, тому на другий день нашого вiдпочинку я вiдчув легке погiршення стану здоров'я, а потiм ввечерi у мене пiднялася температура. Оскiльки нiяких жарознижуючих лiкарських засобiв у мене з собою не було, то я вирiшив вiдправитися за ними в мiсцевий медпункт.