Tattoo. Читання по очах
В’ячеслав Васильченко
Звiряче вбивство привертае увагу редакцii кримiнальноi хронiки! Професор та журналiст Богдан Лисиця за дорученням головреда вирушае в Донецьк, щоб провести розслiдування. Ще один злочин за подiбним сценарiем трапляеться в Торезi. До того ж обидва вбивства мають ознаки ритуальних! Замахи на життя самого Богдана свiдчать про те, що журналiст на правильному шляху… Тепер конче потрiбно випередити вбивцю, перш нiж вiн дасть свiй суд над наступною жертвою!
В’ячеслав Васильченко
Tattoo. Читання по очах
© Васильченко В. М., 2015
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», 2016
* * *
«Коронацiя слова» створюе для вас нову хвилю украiнськоi лiтератури – яскраву, рiзножанрову, захопливу, – яка е дзеркалом сьогодення i скарбом для майбутнiх поколiнь.
Тетяна та Юрiй Логушi,
засновники проекту
Мiжнародний лiтературний конкурс романiв, кiносценарiiв, п’ес, пiсенноi лiрики та творiв для дiтей «Коронацiя слова» був заснований за пiдтримки бренда найпопулярнiшого украiнського шоколаду «Корона». Головна мета конкурсу – сприяння розвитку новiтньоi украiнськоi культури.
Лiтература, кiно, театр i пiсня обранi не випадково, адже саме цi жанри е стратегiчними жанрами культури, що формують i визначають зрiлiсть нацii.
Метою конкурсу та його завданням е пошук нових iмен, видання найкращих романiв, стимулювання й пiдтримка сучасного лiтературного процесу, кiно й театру i як наслiдок – наповнення украiнського ринку повнокровною конкурентоспроможною лiтературою, а кiно й театру – якiсними украiнськими фiльмами й п’есами.
koronatsiya.com
Наше життя – це iлюзiя чорного й бiлого.
Присвячуеться втраченим iлюзiям.
А ще… зеленому чаю «Greenfield»…
Усi персонажi, установи й подii, описанi в романi, вигаданi. Будь-який збiг з реальними людьми, установами чи подiями абсолютно випадковий.
Немае нiчого гiршого, нiж полювати на мисливця.
Жан-Кристоф Гранже
Суперники мовчки тягнули залiзну палицю кожен до себе. Ленгдон вiдчув, що iржаве залiзо вислизае йому з рук, i долоню пронизав пекучий бiль. Наступноi митi гострий кiнець прута вже був нацiлений на його груди. Мисливець сам став здобиччю.
Ден Браун
Читання попелу досяжне лиш для того, хто на три чвертi вже пройшов дорогу i сам собi i судiя, i гiд, чия хода важка, печаль глибока, хто мае вже не два – чотири ока i бачить те, що бачити б не слiд.
Володимир Базилевський
Роздiл 1. Дуче
У кабiнетi Бондаренка – двое. Вiн i Лисиця. Сидять вiзавi. На столi – чашки iз зеленим чаем. Щойно залитi. Одна з логотипом «Якобс». На iншiй красуеться викрутасами «Сергiй». Над чашками здiймаеться пара. Але далi все закiнчуеться невесело. Для пари. Вона вiдразу зникае…
Бондаренко подав Лисицi чашку з логотипом. Той узяв. Гаряча! Поставив перед собою. Пiдстеливши квадратик паперу для записiв. Тi, що лишились у стосi, затремтiли. Особливо наступний. Його час порахований. І життя все ж марнота марнот.
– Дякую, – «обгорнув» чашку долонями. Нiби хотiв зiгрiтися. – Отже, вiн майстер тату, мешкав у Донецьку, його вбито й виколото очi?
– Зарiзано, – поправив Бондаренко. – І ножа на мiсцi не знайшли. Там узагалi нiчого не знайшли. Нiяких слiдiв. Шикарний претендент на «глухаря».
– Без слiдiв – то так, – сказав задумливо Богдан. – Але, може, iх не змогли знайти? Таке ж бувае. Мiсце злочину кишить слiдами, а iх просто не бачать. Усе залежить вiд того, хто дивиться. І вiд мiсця, з якого це роблять. – Нiби й «фiлософiя», а помiчено правильно.
– Згоден. – Бондаренко взяв чашку i спробував вiдпити. Хотiлося iсти. Та поки не «свiтило». Нехай хоч чаем шлунок налякае. Але ковток лише один. Гаряче-таки! – Тому часто й не знаходять. – Поставив чашку назад.
– А злочинiв без слiдiв не бувае. Раз е злочин – е й той, хто. І якщо це людина…
– У нашому випадку – точно людина, – обiрвав Бондаренко, хоча й не звернув на це уваги. – Не думаю, що надприродне спуститься до банального ножа. Обов’язково пiдшукае щось елегантнiше.
– Але наша людина слiд таки лишила. – Богдан нiби став кавалером ордену «Святоi Серйозностi». – Виколотi очi. Навiщо це зроблено?
–