Двi милi

Іван Нечуй-Левицький

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Двi милi» Івана Нечуя-Левицького – соцiально-побутове оповiдання про дiвчину, яка завагiтнiла вiд парубка, а коли вiн посватав iншу, намагалася силомiць обвiнчатися з ним i вiдiпхнути суперницю***. У творi дiють тi самi персонажi, що й в оповiданнi Івана Нечуя-Левицького «Старi гультяi».

Iван Нечуй-Левицький

ДВI МИЛІ

Старий Мотуз – чоловiк заможний i гоноровитий. Вiн виплатив дiдовi Грицаевi триста карбованцiв за його половину поля й обладував тим полем ще за житностi Грицая. Те поле мало перейти до Мотуза пiсля смертi Грицая й Грицайки. Кажуть, що Грицай напозичався у Мотуза трохи не на тисячу карбованцiв, бо нiчого не робив, тiльки цiлий рiк з своею бабою пив та гуляв.

Мотуз задумав оженити свого сина Дмитра. Дмитро парубок гарний з лиця, чорнявий, довгобразий, високий та рiвний станом. Вiн дуже подобався дiвчатам: дiвчата липли до його, як до меду бджоли. Вже давненько вiн топтав стежку до Уляни Редькiвни. Редькiвна була з лиця гарненька, бiла, бiлява, з ясними голубими, трохи випнутими чималими очима. Вона трошки скинулась на панянку, проворна та жвава, вона любила зачiпати хлопцiв. Вона перша зачепила й Дмитра.