Пiдбрехач

Григорiй Квiтка-Основ’яненко

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Пiдбрехач» Григорiя Квiтки-Основ’яненка – це гумореска, у якiй дотепно описано iсторiю кумедного сватання кульгавого хлопця до дiвчини***. Легкий гумор, народна мова формують у творi фольклорний колорит. «Пiдбрехач» належить до низки анекдотичних оповiдань автора поруч з такими як «Пархiмове снiдання», «Салдацький патрет» та iн.

Григорiй Квiтка-Основ’яненко

ПІДБРЕХАЧ

Дуже недобре дiло брехати! «Брехнею, – кажуть люди, – свiт пройдеш, та назад не вернешся». Брехун собi ворог i людям зло робить. Усякий зна сю правду, одначе усяк бреше. Не нарiвно: один бреше на усi заставки, iнший бреше потрiшку, оглядаючись; а усе недобре дiло брехати. Хоч ти на пiвпальця збрешеш, а лиха наробиш на ввесь вiк. Оглядiтеся лишень круг нас, на кого карлючка закарлючиться? Отой як сватався, так казав, що в нього двi слободи i грошей повнi комори, – одурив дiвчину, пiшла за нього та й плачеться по увесь вiк, бо не тiльки нiчим содержуватися з дiточками, та, глядiть, лишень, чи е що кусати! Другий позича грошi, божиться: «Через год, – каже, – вiддам», – а год минув – не тiльки рост, та й iсте пропало! Інший каже: «Давайте попереду грошики, я вам мудрих книжок понаписую». Грошики зчистив, а за книжками хоч i не приходьте. «Цур дурнiв, – каже, – одурив вас, буде з мене, слухайте ось вам кумедii…» Так як усе розказувати, як, хто i коли збрехав, так i до свiта не перекажеш iх. Ми тiльки подумаймо о тiм, що недобре дiло брехати; недобре для себе, а другому такого наробиш, що й не вiдчитаеш нiчим! Ось слухайте.