Назад к книге «Пархімове снідання» [Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко]

Пархiмове снiдання

Григорiй Квiтка-Основ’яненко

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Пархiмове снiдання» Григорiя Квiтки-Основ’яненка – це анекдотичне оповiдання про нерозсудливого чоловiка, який став жертвою глузування владноi дружини i наiвся хрiну. «Бачили очi, що купували – iжте, хоч повилазьте» – украiнське народне прислiв’я е лейтмотивом твору, який складае низку сатирично-гумористичних оповiдань Квiтки-Основ’яненка разом з такими як «Пiдбрехач», «Салдацький патрет» та iн.

Григорiй Квiтка-Основ’яненко

ПАРХІМОВЕ СНІДАННЯ

Не було i на усiй слободi дурнiшого, як Пархiм Шеревертень. А й слобода не мала була! Опрiч що по недiлям зiходилися баби з слободи та з ближчих хуторiв i приносили на продаж i масличко, i сметанку, i яечок, i буханцiв, i солi товченоi, i усякого такого товару; а то ще двiчi на год були i ярмарки у тiй слободi: одна об теплому Олексiю, а друга об перших Парасках[1 - …об перших Парасках – тобто 8 серпня.]. І чого-то на тих ярмарках не було? Аж з самого города приiжджав крамар з залiзними гвiздочками: кому, знаете, треба чоботи пiдбити. Та бував i купець з хорошим товаром; з хвигами, та родзинками, i з синiм камiнцем. А вже циганiв, оттих коноводiв, мошенникiв, що обдурюють народ, так i не розминешся! Обманув, украв, обмiняв личко на ремiнець та й дальш…

Так через такi ярмарки се вже не слобода звалася, а мiстечко. i скiльки там не було народу, що там жили i на ярмарки наiжджали, не було дурнiшого, як я кажу, Пархiма Шеревертня.

Еге! Дурний собi, та таки оженився, знайшов собi жiнку. Пожалуй, багатенький-то був, а через таку благодать дiвчата не дуже дивляться, чи хороший, чи поганий, чи розумний, чи придуркуватий: аби в кишенi повно було. Ось i тут такечки. Тiльки задумав женитися наш Пархiм, якраз i вискочила за нього дiвка бойка; сама й посватала себе за нього, сама i весiллям орудувала, i як хотiла, так i вправилась.

Вона була попереду наньмичкою у городi, по купцям, так знала усякi порядки i свiту повидала. А якось-то навернулася у свою слободу, бачить, що Пархiм, зоставшись пiсля батька сам собi господар, не зна нiчого i не вмiе кiнцiв нi у чому звести, а худобини до гаспида! Вона i пiдлiзла до нього з своiми теревенями… а завтра вже i рушники подавала, а у недiленьку i весiлля вiдбули!

Купить книгу «Пархімове снідання»

электронная ЛитРес 25 ₽