Смiх

Михайло Коцюбинський

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Смiх» Михайла Коцюбинського – психологiчна новела, присвячена традицiйнiй для творчостi автора темi прав простого народу***. Найвiдомiшими творами автора е «Тiнi забутих предкiв», «Intermezzo», «Дорогою цiною», «Цвiт яблунi», «Ялинка», «Хо», В путах шайтана», «На каменi», «Пiд мiнаретами» тощо. Михайло Коцюбинський – украiнський письменник-iмпресiонiст, майстер психологiчноi прози.

Михайло Коцюбинський

СМІХ

Оповiдання

Блiда, невиспана панi Наталя одхилила дверi з спальнi в столову, де вже стирала порохи Варвара. Защiбуючи на ходу бiлу ранiшню блузу, вона тихо i наче з острахом поспитала:

– Ви ще не одчиняли вiконниць?

Варвара кинула стирку i наважилась бiгти.

– Зараз поодчиняю.

– Нi… нi, не треба… Хай будуть зачиненi цiлий день! – бистро й налякано наказала вона наймичцi.

Кремезна Варвара здивовано пiдняла на неi свое широке, землистого кольору обличчя.

– Сьогоднi десь неспокiйно в городi. Лихi люди ходять тепер раз у раз по вулицях. Коли б ще до нас не залiзли. Не ходiть сьогоднi на базар. Чи в нас е що варити?

– М'яса нема.

– То нiчого. Обiйдеться… Варiть, що е. На вулицю ж не виходьте i нiкого не пускайте в хату. Нас нема вдома… розумiете? Усi виiхали. Хiба хто з знайомих, то iнше дiло.

Панi Наталя говорила тi слова притишеним голосом сливе на вухо Варварi, а ii яснi короткозорi очi неспокiйно тодi блукали.

Коли Варвара вийшла, панi Наталя розглянулась по хатi. В хатi стояв присмерк, i тiльки жовтi смужечки свiтла пробивались крiзь шпари зачинених вiконниць та розтягались в повiтрi каламутними течiйками. Панi Наталя поторсала залiзнi прогоничi од вiконниць, поправила гайки i тихо посунула в iншi хати, зiгнута i бiла, як мара. Оглядаючи всi вiконницi од вулицi, вона прикладала часом до вiкна вухо i напружено слухала. Звiдти неслись якiсь невиразнi, змiшанi згуки, що видавались iй часом незвичайними та тривожними.

Вона думала про сьогоднiшнiй день. Чим-то вiн скiнчиться? Мало ще топтали людей кiньми, не доволi пролили кровi, – треба було ще нацькувати темний народ на iнтелiгенцiю. Скiльки вона прохала чоловiка: поiдьмо куди на сей час, заберiм дiти – не схотiв… І от тепер дочекалися… Ах, Боже! І за що ж? Їй мимохiть пригадались бруднi, безглуздо складенi, брутальнi вiдозви, якими вiд кiлькох днiв засипувано мiсто. Скликали бити та рiзати всiх ворогiв уряду. Там виразно стояло i iх прiзвище. Так, адвокат Валер'ян Чубинський… Се прiзвище було ненависне полiцii, й тепер воно стояло у списках…