Аристократка

Ольга Кобилянська

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Аристократка» Ольги Кобилянськоi – оповiдання, в якому авторка продовжуе традицiйну для ii творчостi тему життя iнтелiгенцii***. Найвiдомiшими творами авторки е «Земля», «Людина», «Через кладку», «Царiвна», «У недiлю рано зiлля копала», «Valse melancolique», «Некультурна», «Аристократка» та iн. Ольга Кобилянська – видатна украiнська письменниця, яка працювала у жанрi соцiально-фiлософськоi та психологiчноi прози.

Ольга Кобилянська

АРИСТОКРАТКА

Їi високi значнi кревнi полягли почасти яко полiтичнi в Росii, почасти – забрала iх холера. Їi ж занесла доля, по довгих незвичайних борбах, далеко за границю.

Проживала до п’ятдесяти рокiв в однiм малiм убогiм селi. Зразу – яко жiнка чесного, загальноповажаного чоловiка, яко дiдичка; пiзнiше – яко бiдна вдова при своiм синi, однiм з найбiльших i найнедбалiших п’яниць села.

Нiчого в свiтi не було би ii спонукало покинути ту мiсцевiсть. Навiть просьби ii одинокоi замужньоi доньки – переселитися по смертi чоловiка до неi, покинути п’яницю – не вислухала.

– Не можу його покинути! – вiдповiла сумно, але рiшуче, – його покидають i так усi, i чи ж вiн не мiй син?

І не покинула його.

А вiдтак звiдси видала свою доньку замiж, а що найважнiше – тут лежав ii муж похований, i тут була вона знана. Кождий селянин, кожда жiнка в селi знали i шанували ii, для кождого мала пораду й щире слово. Кождiй дитинi була «бабунею», а недужим – лiкарем.