Із Вариноi бiографii

Микола Хвильовий

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Із Вариноi бiографii» Миколи Хвильового – соцiально-психологiчна новела, в якiй автор порушуе тему чистоти любовних стосункiв, яка здебiльшого знецiнена в сучасному для нього свiтi***. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов) – талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.

Микола Хвильовий

ІЗ ВАРИНОЇ БІОГРАФІЇ

Народилась Варя на Слобожанщинi, в повiтовому мiстечку Богодуховi, 1900 року, здаеться. Мати ii, Ярина Федорiвна, належала до того класичного типу украiнських бублешниць, що iх, мабуть, ще нiхто в свiтi не перекричав. Батько Варин, Трохим Климентович, був, навпаки, тихенький п'яничка (за спецiальнiсть узяв собi – носити жiнчинi бублики на базар) i, можна сказати, доти не видiлявся з кола богодухiвських мешканцiв, аж поки вияснилося, що вiн, четвертий супруг Ярини Федорiвни, зовсiм не думае вмирати, як це зробили його три нещасливi попередники, цебто аж поки всi побачили, що вiн, цiлком задовольнивши ненажерливi бажання своеi грудастоi й широкозадоi дружини, примусив ii завагiтнiти й народити бистрооку дiвчинку.

Першi дитячi роки Варя провела на Монастирськiй вулицi – на тiй вулицi, де, крiм бубликiв, так багато ще виробляють паляниць та смачних брусикiв. Коли Варi було чотири роки, Ярина Федорiвна дуже вславилась своiм майстерством: кращоi за неi бублешницi уже не було в цiлому повiтi. Прецiнь приблизно бiля цього часу вияснилося, що Трохим Клементович, остаточно закрiпивши за собою славу неабиякого мужчини, все-таки не здiбний був вiдбити в Ярини Федорiвни охоту до чужих чоловiкiв i – головне – приохотити ii до народження другоi дитини.

Таким чином, бистроока Варя залишилась без брата й без сестри.

В Богодуховi, крiм вулицi Монастирськоi, е ще й так званi «Соболi». Це той закуток, що з нього колись вийшов i Трохим Клементович i де так багато рiзних кравцiв та чоботарiв тощо. Саме на Соболях Варя й розважалась, коли iй стукнуло дев'ять рокiв. На Соболi вона ходила до свого дiдуся, до батька Трохима Климентовича, вiдомого богодухiвського чинбаря. Там ii розважав, звичайно, не запах вiд кожухiв, – «чинбарський квасок» (такого, правда, на Монастирськiй вулицi не було), ii розважало там Мерло – рiчка, що тече у славетне Ворскло, оспiване поетом Щоголевим.

На Мерлi Варя гралася «у крем'яшки» з соболiвськими дiвчатами i на Мерлi ж вона пiзнавала життя та – головним чином – анатомiю вiд рiзних Петрикiв та Ванькiв, що дуже добре орiентувалися в цiй науцi i незгiрше за своiх батькiв загинали в «трьохетажних янголят». З рiчки Варя йшла до дiдуся-кожум'яки, i дiдусь-кожум'яка, теж-таки тихенький п'яничка, розповiдав iй, що Ворскло тече у Днiпро, а Днiпро – у Чорне море, так що коли захiдно-европейська культура «зачепить Расею», то з Богодухова можна буде допливти до самiсiнького океану.

Дiдусевi казки не дуже зворушували Варю, але вона iх все-таки уважно вислуховувала. Вона знала, що, розповiвши казку, дiдусь дасть iй копiйку, а на копiйку Варя купить собi цукерок.

Таким чином, уже змалку Варя зарекомендувала себе i трошки практичною людиною i людиною без зайвих романтичних ухилiв. Правда, Варя вмiла i захоплюватись, i горiти, i навiть зробити непродуманий вчинок, вона вмiла i гiрко плакати, i голосно реготати, але i смiх, i плач, i захоплення – нiщо не видiляло ii з ii ж таки сiренького оточення. Варя росла на звичайну собi украiнську жiнку, на бублешницю тощо, i можна було чекати, що в свiй час i в свою чергу вона народить якусь нову бублешницю чи то якогось нового чинбаря.

Кожна людина дивиться на свiт очима свого свiтогляду. Отже, i я iнакше не вмiю дивитись. Коли на Вариному життевому шляху були такi, скажiмо, роки, як 1905-й, то я й питаю: як же на неi вплинули вони?

1905 рiк на Варю, очевидно, нiяк не мiг вплинути, бо iй було тодi тiльки п'ять весен. Зате 1914-й, що застав ii