Чорний яр

Олесь Гончар

«Чорний яр» Олеся Гончара – соцiальна новела, в якiй автор торкаеться теми трагедii на Куренiвцi в Киевi, яка сталася 13 березня 1961 року***. Свiтову славу письменнику принесли романи «Собор», «Прапороносцi», «Тронка», «Берег любовi», «Людина i зброя», повiстi «Бригантина», «Далекi вогнища», новели «Модри Камiнь», «За мить щастя». Олесь Гончар – видатний украiнський письменник, автор соцiально-психологiчних та фiлософських романiв, повiстей та новел.

Олесь Гончар

ЧОРНИЙ ЯР

Чорний Яр

Новела

Ще було темно, коли Гайдамаку розбудив телефонний дзвiнок. Апарат завжди стояв бiля постелi. І ось тепер озвався, покликав настiйливо. Петро Дем'янович взяв трубку i, ввiмкнувши лампу торшера, став слухати, кидаючи зрiдка реплiки туди, звiдкiль телефонували.

Дружина Зося Дмитрiвна теж прокинулась, ii давно вже перестали дивувати цi нiчнi дзвiнки. Що вдiеш, така в нього посада. Якби й небо де-небудь проломилося, то, певне, покликали б на виручку товариша Гайдамаку: вживай заходiв, латай… Навiть у новорiчну нiч, коли iншi з келихами шампанського в руках слухали дзвiн курантiв, Петра Дем'яновича просто iз – за столу було пiднято, бо десь порвало мiський водогiн, мусив, кинувши все, мчатись рятувати становище. Поiхав, i три доби його тодi не було, не знала дружина, що й думати…

Зосi Дмитрiвнi приемно, що ii Петро Дем'янович нарозхват, що його поважають пiдлеглi, товаришi по службi. Деколи чуе вiд них: «Дем'янович наш – це ж сила… Сьогоднi вiн права рука в мера, а завтра…» – І палець багатозначно вгору. У такi хвилини Зосi Дмитрiвнi одразу полiпшуеться настрiй.

А тепер цей нагальний дзвiнок, певне, виникли знов якiсь негаразди на тiм Чорнiм яру, на короннiй спорудi Петра Дем'яновича. З'явились якiсь небезпечнi води. А найпотужнiша помпа, виявляеться, зайнята десь в iншому мiсцi… Це ж треба!

Дружину охоплюе тривога.

– Тiльки без панiки, – когось отямлюе в трубку господар. – Негайно на об'ект! Я незабаром теж буду…

На цiлий день тепер, мабуть, гайне Петро Дем'янович. Бо чимось таки викликаний цей дзвiнок спозарання?!

Однак те, що чоловiк без поквапу пiшов у ванну й заходився голитися, дружину трохи приспокоiло. Не став би ж вiн братися за бритву, якби ситуацiя на об'ектi склалась справдi загрозлива.

Те, що вiн називае об'ектом, якраз i е той Чорний яр, той стоклятий яр, що на нього люди Петра Дем'яновича свого часу повели наступ земснарядами. Не всiх захоплюе споруда, яку Зося Дмитрiвна звикла вважати наймонументальнiшим творiнням свого чоловiка, для декотрих дiтище його е просто кабiнетною витiвкою, непродуманiстю, навiть показухою, i за неi, мовляв, майбутне спитае. А яких зусиль докладалося, щоб «пробити» проект, довести до затвердження та реалiзацii. Були противники проекту – Гайдамака iх пiдiм'яв, дехто вимагав «народноi експертизи», вiн iх висмiяв. Маловiрам бiля Гайдамаки не було мiсця, лишав поруч себе тих, хто не вагався. Зося Дмитрiвна теж iнодi сприяла успiховi справи, при нагодi дарувала кому треба своi заворожливi усмiшки… Одне слово, запруду зведено, важке тiло висотноi греблi лягло через увесь яр, а в горiшню його частину цегельнi заводи женуть i женуть пульпу, щоб способом гiдронамиву заповнити вiдтятий сектор яруги, щоб твердь з'явилася на мiсцi колишнiх смiтникiв, урвищ з буреломом, з вiчною похмурiстю хащ, куди ще в допотопнi часи князi ходили полювати вовкiв та вепрiв. Пiсля гiдронамивних робiт яр, власне, перестане iснувати, кручi та провалля зникнуть, а на новостворенiй землянiй подушцi буде з часом розплановано парк – iз штучним озером, iз стрiльбищем, з'являться атракцiони, i, як вершина мрii, потягнеться в небо гiгантське чортове колесо – зреалiзуеться таким чином давнiй задум Петра Дем'яновича. На паперi легко давалось, а як дiйшло до дiла, скiльки нервiв вимотав цей яр! Мабуть, тiльки Зося Дмитрiвна й знае, який опiр дехто чинить ii чоловiковi на цьому шляху. Клопiт за клопотом. Чи прорахунки були якiсь допущенi, чи в недобру хвилину бульдозери взялись за той яр, – може, намив розпочали не пiд тим знаком зодiаку?

Господар, стрункий, з чаплiнськими темними вусиками, у французьк