Мiражi

Емма Андiевська

«Мiражi» Емми Андiевськоi – поетична збiрка сонетiв, у якiй авторка вдаеться до традицiйних для ii iдiостилю фiлософських рефлексiй***. Свiтову славу письменницi принесли прозовi твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапiта», «Тигри», «Казка про яян», поетичнi збiрки «Народження iдола», «Наука про землю», «Вiлли над морем», «Мiражi», «Мiста-валети», «Шухляднi краевиди» та iн. Емма Андiевська – украiнська письменниця та художниця, яка працюе у стилi сюрреалiзму та герметизму.

Емма Андiевська

МІРАЖІ

ІСНУВАННЯ АПОГЕЙ

Почався день, – працюе – розвiзник.

Дiйснiсть – нову подобу – й борозну.

Інший – розподiл, – цiль» терен, – зразок.

Антени, що – прозорiсть – без ознак.

Канон – помер, нехай – живе канон? —

Майбутне – в закутку – в вiдрi – куня.

Закон буття: черговий – хiд конем?

В мутацiю рух – кiсткових тканин? —

Не рiдко – вистачае – й напiвзахiд.

Й величина критична – показуху.

Й матерiя, яка – у ночвах – кисне,

Щомитi – в цiлiсть – й найдрiбнiшi куснi,

Щоб – сила, – ще без обрисiв, – бугай»

Як – дух, що – iснування апогей.

ЦИКЛОН, ЩО – ШАПОКЛЯКИ – ВСІХ ЧАСІВ – З-ЗА КЛУНЬ

Вряди-годи й найглибше мiсце – в брiд.

Чаклун – пантруе, та – коня – оброть.

Лежить – розкидане – навкруг – добро.

Лише торкнув, як звiдти – морок – пре —

Й заковтують – площини ненаситнi.

І марнi – зойки й лементи – надсаднi.

Будiвлi – на кiстках – ростуть – висотнi.

Й рятiвники – на кiлька кальп – вiдсутнi.

Та – рiдко – динозаврами – оздоби

Минулого – в закляклiм – можна здибать.

Хоча i тут – дозорцi одноокi —

Пильнують, щоб – нiхто, – й одразу – iкла,

Забувши: пам’ять – зародки – i в склi. —

І ключ – нащадкам – iнколи – й циклон,

Що – шапокляки – всiх часiв з-за клунь.

Й ВІЧНІСТЬ?

Калата серце: навпростець – крiзь стiни.

Дiвча – в трикутниках – пасе тритонiв.

Сплеск, – й дотиком – ество – несусвiтенне.

Усесвiти – iз верчикiв – з каштанiв.

Уздовж хребтiв, – як Морзе, – спалах скiпок.

Навшпиньках – вухо дiйсности – з окапин.

Споруджують – з пелюсток – телескопи.

У особисте – з величин сукупних.

Кутастi форми – свiтанковий тральник.

З балькона – ручка – в надсвiти – вiтрильник.

Вправляються – атлети – уздовж нюху,

Долаючи – глухi кути, що – нехiть. —

Нутро – трiпоче, – iз легень – намет.

И вiчнiсть – як мильна бульбашка – лиш – мить?

ГЕНЕРАТОР СЯЙВ

Мiняе листя – дихальця – i плевру.

Казан, що – дiйснiсть, всi – ознаки плову.

Бiжать – один – повз одного – квапливо.

Життя – дола пороги – самоплавом.

Нутро – поволi – туф – i цельофан.

Над горами – на лiктях – небо – фен.

Малих – у парках – теквандо – й кунгфу.

М’якою – лiйкою вiкна – Грифон.

Серед будiвель – мига – плоскогiр’я.

Дiдок з балькона – з келишком кагору —

Свiт спогляда, – сипку ефемериду. —

Скрiзь – веретенце й мушельки – природа.

Й свiдомiсть, – рештки, – затонулий сейф,

Що – не гора, – на Генератор сяйв.

І ЗНОВУ – ВЕСНА

Весна. Працюе пароохолодник.

Свiдомiсть – вправи – спогляда – пiлотнi.

Дрiбочуть – ноги – бльокiв монолiтних.

На помах – й свiт – аеростатом – ладний.

Мiж формами – ознаки боротьби.

Хлоп’я – на хмарi – у руцi – обух.

З трибун – багаття – до нутра – рябе.

Янгол – кодолу, що – порон, – руба.

Вагань найменших – те, що буде – потiм.

Аби лиш – зараз – хвилi – не проспати.

Малятi – жiнка – лагодить – пiдгузник.

Навколо – цвiту – пуп’янки фугаснi.

Й за самокат[1 - Самокат – дитяча iграшка для катання на роликах або колесах, яку рухають вiдштовхуванням ноги. (Тут i далi примiтки авторськi).], – схопивши – джерело,

Подорожують – шкети – горiлиць.

БУЯЄ – ФОРМ ПЕРЕХІДНИХ – КВІТНИК

Буяе – форм перехiдних – квiтник.

В повiтрi – книжку, – горiлиць – юнак.

Ще – бульбашок – меридiани сну, —

Й – за вiтром – i водою – наносне.

Вздовж рiчки, – усiм мiстом – й ген, – липняк.

Майдан, – на по