Камо грядеши

Микола Хвильовий

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Камо грядеши» Миколи Хвильового – один з вiдомих памфлетiв автора, публiцистичний твiр, яким започаткувалася знаменита лiтературна дискусiя 1925-1928 рр***. Письменник пiднiмае тут низку актуальних питань щодо розвитку лiтератури i мистецтва, засуджуючи примiтивнi i провiнцiйнi погляди на творчу дiяльнiсть як на слугу народу i партii. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов)– талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.

Микола Хвильовий

КАМО ГРЯДЕШИ

Вiд автора

Єсть двi лiтературно-революцiйнi органiзацii: «Гарт» – спiлка пролетарських письменникiв – i «Плуг» – спiлка селянських письменникiв. Останнiми часами мiж цими угрупованнями виникло багато суперечок. «Плуг», будучи спiлкою з слабiшою квалiфiкацiею (це вiн сам не раз прилюдно визнавав), певнiш – просто добровiльною культурно-освiтньою органiзацiею, що чомусь претендуе на роль в мистецтвi, – нiяк не може примиритися з iснуванням «Гарту» i раз у раз атаковуе його. Почався цей наступ ще з Московськоi наради пролетписьменникiв, де «плужани», наперекiр «Гартовi», прийняли так звану «напостiвську платформу», яка на сьогоднi остаточно себе скомпрометувала; i визнали, теж наперекiр «Гартовi», так званий «всесоюзний центр», на сьогоднi фактично лiквiдований. Продовжився цей наступ на гартованському з'iздi, де «плужани» «налiтали» на гартованцiв, встановивши блок з росiйськими напостiвцями, що приiхали на лiтературну Украiну трохи «попартизанити»; в Москвi iм не повезло. Скiнчилася ця баталiя поки що на сторiнках «Культури i побуту» – додатку до газети «Вiстi». І знову почали перестрiлку тi ж таки невгамовнi «плужани». Вiдповiдали iм ми, «олiмпiйцi» (так назвали нас нашi лiтературнi супротивники). Поскiльки нас цiкавило майбутне пролетарського мистецтва, а не угруповання «Гарт» i «Плуг», ми подбали, щоб стати над цими органiзацiями. Нас найбiльше тривожила iдея азiатського ренесансу i вияснення двох психологiчних категорiй: Європи й «Просвiти». Першi два листи – це наша вiдповiдь одному iз просвiтян, що, узагальнюючи, ми його називаемо просто «енко». Третiй лист – наша вiдповiдь тов. Пилипенковi, керiвниковi органiзацii «Плуг». Не все тут буде зрозумiлим, але хай пробачать читачi: листи писано як вiдповiдi, нашвидкуруч; а переробити iх ми оце тепер не маемо можливостi. В той же час в них поставлено багато актуальних питань. Отже, сподiваемось, що нашi памфлети будуть першим абетковим абзацом до теорii нового мистецтва. Сам теоретик мусить прийти – ми його чекаемо. Вiн буде романтиком вiтаiзму: агiтатором i пропагандистом наших засад.

Микола Хвильовий

Про «сатану в бочцi»,

або про графоманiв, спекулянтiв та iнших «просвiтян»

(Перший лист до лiтературноi молодi)

І

В однiй iз своiх брошур Шпенглер так сказав: – «Баха й Моцарта я ставлю на недосяжну височiнь, але вiдцiля нема ще конечноi потреби називати художниками й мислителями тисячi писак та фiлософiв-обивателiв наших великих городiв». 1 далi: – «Прогрес мистецтва доводять факти, a не логiчнi доводи». Ми цитуемо зi Шпенглера спецiально для того, щоб трохи подратувати «сатану в бочцi» з гопакiвсько-шароваристоi (наш власний образ), тепер ультра-червоноi «Просвiти». До речi: боiмось, що нашi опоненти перший раз чують таке прiзвище, отже, мусимо запевнити: Шпенглера в гартованських списках i серед «олiмпiйцiв» нема i для того, щоб знову i знову подякувати Троцькому за класичний афоризм: – «Коли Вардiн зiб'еться на таблицi множення, а Воронський в цьому зiйдеться з бiлогвардiйцем, що знае арифметику, то тут для полiтичноi репутацii Воронського поганого ще нема». Нарештi, ми цитуемо зi Шпенглера для того, щоб ще раз i ще раз смiливо i з спокiйною совiстю пiдкреслити свою солiдарнiсть з фашистським мислителем в тих «засадах» про мистецтво, якi були й будуть арифметичною аксiомою для всiх часiв, д