Бондарiвна

Іван Карпенко-Карий

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Бондарiвна» Івана Карпенка-Карого – п’еса, в якiй iсторичнi реалii поеднанi з iнтимними мотивами – кохання доньки Бондаря Тетяни i запорозького козака Тараса***. До вiдомих творiв автора належать «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяiн», «Безталанна», «Сава Чалий», «Бурлака», «Наймичка», «Житейське море», «Суета». Іван Карпенко-Карий – украiнський драматург, майстер соцiально-психологiчноi та сатиричноi драми.

Іван Карпенко-Карий

БОНДАРІВНА

Драма у 4 дiях i 2 одмiнах

Дiеться в XVII столiттi

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Староста – вельможний пан.

Чеслав Герцель – шляхтич, його прибiчник.

Гнат Бондар – старий козак.

Тетяна – його дочка.

Марiя – хазяйка у Бондаря.

Тарас – запорожець, лiт 35.

Денис – парубок, лiт 25.

Оксана – дiвчина, його сестра.

Запорожцi 1,2,3

Чоловiки 1,2,3

Наймити 1,2,3

Мордохай – орандар.

Запорожцi, народ, дiвчата, челядь двiрська.

ДІЯ ПЕРША

Улиця. З одного боку оранда, з другого – хата Бондаря.

ЯВА І

Бондар, чоловiки 1 i 2.

Бондар. Вже третiй день, як вiн приiхав з Сiчi; сьогодня прийде попрощаться; а ви, як хочете дознаться, – iдiть до нього!.. Та нур, мовчать! По корчмах – анi слова! Нехай все буде, як було, поки пора не прийде!

Чоловiк 1. Не первина: вже добре ми навчились, як мовчать!.. Немало лиха натерпiлись вiд язикiв дурних!..

Чоловiк 2. Не вспiе ще зiбраться рада де-небудь, а жид про все вже зна i зараз же несе до пана.

Бондар. Отож-то й е!.. А послi пшик i вийде!.. Пора за кров, що пролили, хоч розуму набраться!.. Коли ж в нас так: розсердився козак на жида i ну його страхать, що вже недовго будуть панувать, що скоро прийде iм кiнець!.. І так успiе похвальбою все жидовi розтолкувати, що дiеться мiж козаками, що той все зна, неначе вiн на радi був.

Чоловiк 1. Правда, правда.

Бондар. Ну, йдiть же ви ще до Тараса, а я його тут буду ждать.

Чоловiк 2. Ходiм, Максим.

Виходять.

ЯВА II

Бондар(сам). Багато кровi ще проллеться!.. І жаль менi, як я подумаю, що все оце, що весело так виглядае, димом вiзьметься! Не можна ж бiльш терпiть, пора iм показать, що й справдi в козака е шабля i вона недурно висить бiля боку!.. Хмельницький взявсь за дiло, а вiн розумний, вчений i козак бувалий! Дай-то боже хоч перед смертю побачить, як знов козак наш оживе! Пiду ж я пiдожду Тараса. Не знаю, де моя пiшла Тетяна? За цi два днi, що тут Тарас бувае, щось став я помiчать, неначе не своя вона. Не впору те кохання, а й рад би був я мать такого зятя, як Тарас. Та нi! Вiн не до шлюбу дивиться: слава лицарська вже повiнчалась з ним, то з нею вiн не розведеться! (Іде в хату).

ЯВА III

Із оранди виходять Герцель i Мордохай.

Герцель. Не чуть нi слова, кажеш?.. Прислухайся, Мордохай, в обидва вуха, бо й вам не з медом буде!

Мордохай. Ой вей! Кому скрутиться, а нам змелеться!.. Бiдним жидкам найбiльше завжди достаеться!.. Не треба вам, пануню, турбуватися, бо жид, як страх ще за сто миль, кричить, що вже пiд носом, – i часом зайця вовком вiн полiчить! То й добре! В таку пору краще даремно тричi перелякаться, нiж ждать спокiйно, поки тебе зарiжуть.

Герцель. І даремно лякаться не треба, бо переляканий чоловiк завжди дурiсть зробе i в ополонку сам ускоче, як тiлько крикнуть зопалу на нього. (Оглядаеться). А що, ти не казав ще Бондарiвнi про те, що я тобi велiв?.. Про мое кохання люте… Ой Мордохай!.. Коли б менi ii добути, я душу чортовi б вiддав хоч зараз!..

Мордохай(лукаво). Сватайте ii, пануню!.. Хiба Бондар скажений, щоб за такого пана не вiддав?

Герцель. Ну та й дурний ти, а ще й жид! Нащо менi рахуба та здалася: щоб староста, вельможний пан, побачив гарну жiнку i зараз одiбрав? Таку красу не вдержиш жiнкою! А так, пограться з нею – i душу б чортовi, кажу тобi, вiддав!

Мордохай. Вона така чесна дiвчина, що вас коли полюбить, до старости не пiде вже тодi.

Герцель. Скажи своему батьковi! Я добре вже жiночу губу знаю. Вони всi держать честь дiвочу мiцно, i тiлько треба жiнкою щоб стала, то вже недовго будем ласки добуваться!.. О, знаю я – з'iв зуби!..

Мордохай. Правда, пануню, багато е й таких… Але це не така!.. Совiтую вам сватать Бонда