Весна

Богдан-Ігор Антонич

«Весна», «На шляху», «Назустрiч» – це вiршi Богдана-Ігоря Антонича, якi увiйшли до цiеi невеличкоi збiрки та е яскравим прикладом натурфiлософськоi лiрики. Мотив еднання людини з природою, iхнього взаемопроникнення для його поезii е наскрiзним. Манера письма Б.-І. Антонича – модерна, оскiльки у нiй наявнi цiкавi метафори i порiвняння. Нiч, у рушницю якоi хтось вклав зорi-кулi, ластiвки, якi записують початок дня у свою пташину книгу – свiт природи постае в його вiршах у романтично-символiчних тонах.

Богдан-Ігор Антонич

ВЕСНА

Весна

Росте Антонич, i росте трава,

i зеленiють кучерявi вiльхи.

Ой, нахилися, нахилися тiльки,

почуеш найтайнiшi з всiх слова.

Дощем квiтневим, весно, не тривож!