Байки

Леонiд Глiбов

Байки Леонiда Глiбова в цiлому та розмiщенi у цiй добiрцi – «Цуцик», «Щука», «Вовк та Ягня», «Мальований Стовп», «Муха i Бджола», «Жаба й Вiл», «Зозуля й Пiвень» – зокрема, сповненi афористичностi й глибокоi мудростi. «На свiтi вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться», «Рука, як кажуть, руку мие», «І Щуку кинули – у рiчку» – мораль у кожнiй байцi звучить проникливо, а головнi героi е уособленням розуму чи нерозважливостi, кмiтливостi чи наiвностi, а традицiйнi вiчнi теми – соцiальна несправедливiсть, працьовитiсть i ледарство, правда i обман, добро i зло – центральними у творах Л. Глiбова.

Леонiд Глiбов

БАЙКИ

Цуцик

Раз на вiкнi, у панському будинку,

Патлатий Цуцик спочивав;

То ляже на бочок, то догори на спинку

Або на лапки морду клав.

Якраз проти вiкна, звичайно пiд барканом,

Дворовий пес Бровко лежав

І думав: «Бач, яким вiн паном,

Ледачий Цуцик, став».

– Здоров був, Цуцику! Знiчев’я спочиваеш? —

Прийшовши пiд вiкно. Бровко озвавсь.

– Се ти, Бровко?… Чого-бо так гукаеш? —

Промовив той. – Аж я злякавсь…

Ну, як же ти там поживаеш?

– Нащо питать! Либонь, не знаеш

Собачого життя мого? —

Сказав Бровко. – Далеко до твого…

Живу собi, бо треба жити;

Двiр стережу i день i нiч;

Всього доводиться терпiти,

Не так, як ти, панич;

Та ще к тому i iжа препогана,

Хлиснеш помий, коли дадуть,

А як невлад загавкаеш на пана,

То ще й пiд боки натовчуть.

– Жаль! – каже Цуцик. – Що ж робити!

Бувае всяк, —

Обуха батогом не перебити;

А от менi – хоч i довiку б так…

Живу у горницях, на килимах качаюсь,

Жартуючи на смiх;

Частенько з панночками граюсь

І лащуся до них;

І м’яко спать менi, i ласо можна iсти,