Данило Галицький
Микола Бажан
ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Данило Галицький» Миколи Бажана – iсторична поема, в якiй автор возвеличуе патрiотизм украiнського князя. Проектуючи подii давнини на сучаснi для митця реалii, автор закликае до вiдважностi i патрiотизму. Свiтову славу письменнику принесли твори «Будiвлi», «Гофманова нiч» «Нiчнi концерти», «Гетто в Уманi», «Розмова сердець», «Дорога», «Полiт крiзь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нiчнi роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – украiнський поет, культуролог, енциклопедист, творив здебiльшого у експресiонiстично-бароково-романтичному стилi.
Микола Бажан
Данило Галицький
I
Лiтопису невелемовний звiт
Вкривае порох семи сотень лiт,
Але пiд пилом цим горять слова,
Що iхня правда й дотепер жива.
Тодi, забравши пруссiв у полон,
На них п'ятою наступив тевтон,
І пiдвелися башти кам'янi —
Твердинi мечоносцiв на Двiнi;
Закутий в сталь нiмецький лиходiй
Сюди прийшов на учту i розбiй,
І припечатав двiнськi береги
Печаттю смертi слiд його ноги.
Вiн нiс в краi, де жив латиш i ест,
На бiлому плащi багровий хрест,
Бо в хижака, прикритого плащем,
Був меч хрестом, кривавий хрест – мечем.
Звiдсiль, на схiд шукаючи дорiг,
Де б кожен з них розкошувати мiг,
В гранiтний Венден збiглась звiддалi
Вся наволоч нiмецькоi землi,
Орда купцiв, злочинцiв i святох,
Позбирана з вертепiв багатьох.
Лiвонський край став згарищем тодi,
І дальший шлях замаячiв ордi —
Втопив грабiжник погляди своi
В лiси Литви, в ii святi гаi.
Знов забряжчали рицарськi мечi,
Помчали конi, сталлю гримлячи,
І клич лунав: «Майн гот! Благослови
Тобi кадити ладаном Литви!»
Багрiе кров'ю й полум'ям земля,
Кричить, в огонь упавши, немовля,
І падае безумна мати ниць
Пiд тягарем залiзних рукавиць;
Розсiчений мечем до живота,
Вмирае муж з останнiм словом: «Мста!»
А дiвчинi жадiбнi руки рвуть
Розкраяну ножем нiмецьким грудь.
Але литвин свiй саморобний лук,
І гинучи, не випускае з рук,
І, в горло нiмця вгризшись, навiть труп
Не розмикае спаленiлих губ,
Бо хай би серце вразила стрiла,