Базар

Емма Андiевська

«Базар» Емми Андiевськоi – поетична збiрка, для якоi характернi виразнi сюрреалiстичнi образи та багатство дисонансiв***. Свiтову славу письменницi принесли прозовi твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапiта», «Тигри», «Казка про яян», поетичнi збiрки «Народження iдола», «Наука про землю», «Вiлли над морем», «Мiражi», «Мiста-валети», «Шухляднi краевиди» та iн. Емма Андiевська – украiнська письменниця та художниця, яка працюе у стилi сюрреалiзму та герметизму.

Емма Андiевська

БАЗАР

ПОЕЗІЇ

БАЗАР НА МЕЖІ СНУ

(Поема)

Весь – вiд китiв до попелиць,

З усiх полиць, з найменших шпарок

Товстим вогнем горлянку шпарить:

«О, виглядом не помились!»

Струмують душi й з-пiд поли,

Завинувсь в кокон краевид.

Клiткують плоть, нутро i вид.

Пльоткують – лико з лиць у кадовб.

О леле, видмухом – чекати,

О леле, полиском – вщухати,

По вiнця в присмерк попелищ?

Дороги iншi пролились

Обабiч галасу й хули,

Де в сонця свiтловiй калошi

Добро i зло до брiв полощуть,

Щоб сходив присок з зайвих спрощень.

У вусi – помiдорна проща

Розпростуе плащi i площi.

Дiдок краечком неба диба:

«Диво мое юродиве,

Та куди ж ти дивишся?»

В роти i пащi лiто ллють

(Зiр жабуринням рознесло),

Одне лице об’еднуе два тiла.

Гляди, базар ударить з тилу,

Оновиться з багна i пилу —

Не винесеш i голови.

Базар клiтина ясновидь.

Базар незримих перевершив

І дивиться через рукав:

Над глечиками з молока

Пливе сновидь плакучий вершник

В пошитiм пiджаку з легень,

Цибатий грiм за ним iде,

Джмеля притисши до грудей.

Все небо в потрухах.

«Розруха!» – волають ридма.

Рев i регiт. —

«Лови, лови!» – лукавства крiлик

Вiдкрив стiну всевиддя з крелi

(О, прiрва остаточних окреслень!) —

Вiйнуло холодком i хлором —

Базар метровi дрофи вкрили.

Повз ятки, повз свiти сiдух

Летить вогнеступальний дух.

Базар морське пiдводить вухо.

Пiд жовтi вибухи задухи

Пiд парасольки плинний дах

В’iжджае лiнощiв пiдвода

(Розвиднилось на всю губу).

Базар пiдошви погубив

Вiд свiтлоносноi ходи…

Щавлеву гриву грiм пiдводить,

Щоб воском зiр, i в попiл вади —

Нехай крiзь вату слух приваблять

У вилив промiжноi мови.

Безмежнiсть – мозку довгi милi.

Медузну дiйснiсть спалах меле

В слiпучу нерухомiсть мальви

(Не зупиняйсь, живцем бо спалять!).

З кiсток на свiт вируе пiна.

Базар занурив в серце палець

І творить трепетне iз пилу:

Зi скойки виникають леви:

Несуть за кiльця довге око —

Для скринi сну справляють вiко.

Снують жовтки через провалля.

Копита, лапи жужмом валять,

Тiла струмують, охри вилив

(На людство свiтову облаву

Сипнуло зi шкiльноi лави) —

Базар горлянку чорним лоем —

В нутро свiтанкiв, в тишi злам

Буття тримають на вузлах,

Аж юродивий за юрбою

Із пазухи себе виймае:

«Нехай охайнiстю облають,

Назавжди весь до дна тобою,

У невагомiсть, в невигойнiсть,

Язик, що обернувся гiпсом,

Прийми заслiпленого гостя!»

Базар летить i в летi гусне.

Фугасом гасять плоть i душу,

Зозульнi друзки сну додавши.

Базар свiдомiсть кренделюе:

Там – спалах сну, там – деревiю,

Там смажать пирiжок в олii,

Перекупки на свiт волають.

Хто iде звуком, хто – волами,

І душу з тiла крик виламуе.

Крiзь високоснi башти жому

(Базар весь приском напружинивсь

І просторiкуе ножами)

Якийсь голiсiнький вiщун

Утробою в трубу вiща:

«О дiйсности оманне дiйство,

Тобi по вуха весь вiддамся!

Всю душу, помисли – дощенту.

Всю пам’ять, – дошками, дощами.

О вихор невимовний щему,

О радосте, хрящами щит,

Вiками в помислах лящи!»

БАЗАРЕ, ТИ?

(Поема)

Спорiдненiсть: зi сну споруд

Споруджено волове чудо.

В закутини душевнi чути —

Крiзь натяки, iз роду в рiд,

Пекельний, нiжний, – нiжок ряд

Вiдсвiчують на видноколi,

Так унедiйснивши довкiлля,

Що помацки душа i тiло.

Базар, не знав тебе нiколи,

Не знав, що ти з усiх околиць,

З ус