П'ятнадцятирiчний капiтан

Жуль Верн

Одним з найвiдомiших творiв великого французького письменника Жуля Верна, пригодницькi твори якого принесли йому свiтову славу, став захоплюючий роман «П'ятнадцятирiчний капiтан». Молодший матрос Дiк Сенд через нещасний випадок з екiпажем змушений стати капiтаном китобiйноi шхуни «Пiлiгрим». Трагiчна та нелегка доля спiткае ii пасажирiв, яким доведеться зiткнутися зi зрадою, обманом, стати жертвами стихii та неодноразово подивитись в очi смертi.

Жуль Верн

П’ятнадцятирiчний капiтан

Частина перша

Роздiл перший. Шхуна «Пiлiгрим»

Другого лютого 1873 року топсельна шхуна «Пiлiгрим» перебувала на 43?57’ пiвденноi широти та 165?19’ схiдноi довготи вiд Гринвiча. Це судно водотоннажнiстю чотириста тон споряджене у Сан-Франциско для полювання на китiв в пiвденних водах, належало заможному калiфорнiйському судновласнику Джемсу Уелдону; керував судном вже багато рокiв капiтан Халл.

Джемс Уелдон щорiчно вiдправляв до пiвнiчних морiв цiлу флотилiю суден – за Берингову протоку, а також до морiв Пiвденноi пiвкулi, острова Тасманii та мису Горн. «Пiлiгрим», хоча й найменший з усiх суден флотилii, вважався одним з найкращих з-помiж них. Хiд в нього був чудовий. Завдяки вiдмiнному, вельми зручному оснащенню вiн з невеликою за кiлькiстю командою досягав кордону суцiльноi криги Пiвденноi пiвкулi. Капiтан Халл вмiв маневрувати, як говорять моряки, серед плавучих крижин, що дрейфують влiтку на пiвдень вiд Новоi Зеландii та мису Доброi Надii, тобто набагато нижче пiвнiчних морiв. Щоправда, це лише всього на всього невеликi за розмiром айсберги, потрiсканi та розмитi теплою водою, бiльша частина яких тане у водах Атлантичного або Тихого океанiв.

На «Пiлiгримi» пiд керiвництвом капiтана Халла, чудового моряка та одного з найкращих гарпунникiв пiвденноi флотилii, перебував екiпаж iз п’яти матросiв та одного молодшого матроса. Цього було недостатньо, оскiльки полювання на китiв вимагае достатньо великого екiпажу для обслуговування шлюпок та розбирання впольованих туш. Проте мiстер Джемс Уелдон, як i iншi судновласники, вважав, що набагато вигiднiше винайняти в Сан-Франциско лише матросiв для керування човном. В Новiй Зеландii було бiльш нiж достатньо вправних гарпунникiв та матросiв рiзноманiтних нацiональностей, безробiтних або просто покинувших свiй корабель, завжди готових найнятися на один сезон. По закiнченню промислового рейсу вони отримували розрахунок и залишалися чекати на березi наступного року, коли iхнi послуги знову могли знадобитися китобiйникам. За такоi системи судновласники економили чималi суми на платнi судновiй командi та збiльшували своi доходи вiд промислу.

Саме так дiяв i Джемс Уелдон, споряджаючи в плавання «Пiлiгрим».

Шхуна щойно закiнчила китобiйну кампанiю поблизу Пiвденного Полярного кола, але в ii трюмах залищалося ще багато мiсця для китового вуса та чимало бочок ще не заповнених ворванню. Китовий промисел був нелегкою справою. Кити стали рiдкiстю: далося взнаки iх нещадного винищення. Справжнi кити, яких на пiвночi називають гренландськими, а на пiвднi – австралiйськими, почали зникати i мисливцi змушенi промишляти смугачами[1 - Зi справжнiх китiв мисливцi отримують ворвань (китовий жир) – коштовну промислову сировину – та китовий вус. Китовий вус (роговi пластини) використовуеться при виготовленнi рiзноманiтних виробiв. Зi смугачiв отримують лише ворвань; пластини китового вуса розвиненi в них слабко.], полювати на яких було достатньо небезпечно.

Так само вчинити цього разу змушений був i капiтан Халл, хоча вiн розраховував наступного плавання перейти вище за широтою: якщо знадобиться аж до Землi Клерi та Землi Аделi, вiдкритих, за точно встановленими даними, французом Дюмоном-Дюрвiлем на «Астролябii» та «Зеле», хоча це й пiддае сумнiву американець Уiлкс.

Загалом, «Пiлiгриму» не щастило цього року. На початку сiчня, у розпалi лiта в Пiвденнiй пiвкулi, тобто задовго до закiнчення промислового сезону, капiтан Халл змушений був покинути мiсце полюванння. Допомiжна команда – збiговисько доволi темнi суб’екти – поводила се