Шухляднi краевиди

Емма Андiевська

«Шухляднi краевиди» Емми Андiевськоi – найновiша збiрка, в якiй у традицiйному для свого iдiостилю жанрi сонету авторка репрезентуе своi рефлексii. Свiтову славу письменницi принесли прозовi твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапiта», «Тигри», «Казка про яян», поетичнi збiрки «Народження iдола», «Наука про землю», «Вiлли над морем», «Мiражi», «Мiста – валети», «Шухляднi краевиди» та iн. Емма Андiевська – украiнська письменниця та художниця, яка працюе у стилi сюрреалiзму та герметизму. На бажання авторки у книзi збережено особливостi авторськоi мови вiдповiдно до норм украiнського правопису 1929-1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича, а також особливостi авторськоi пунктуацii.

Емма Андiевська

Шухляднi краевиди

Сонети

Могутне – духа – пророста – зерно

Із циклу «Вiдозви»

Обрушуються – й обрис iнший – барви.

Ротата – дiйснiсть – вiвцiв – до обори.

Незнанi – риси – проступають – в збiрнiм,

Готуючися – до звитяг – i збурень.

Й найпроминальнiше – могоричi.

Із неба – душi – розтина – смичок.

Гадючники – в свiдомостi – й очу.

Красуню – смерть – за кiски – парубчак.

Й де щойно – зазiмки,[1 - Зазiмки – початок зими, першi холоди.] – буя – весна,

Пунктииром – й геть – левинi – брами сну.

І те, що – в оберемки – легковажно,

Гуляе – неподолане – без вiжок. —

Бо й там, де – анi – нив, анi – стернi,

Могутне – духа – пророста – зерно.

Бо – кожний – поле бою – i наварх[2 - Наварх = у Старод. Грецii – начальник фльоти.]

Не в той бiк – погляд, i на айсберг – лиска.

Й сполучна – ланка узвичаень – луска. —

Ляска – батiг. – Запобiгають – ласки.

Ще свiт – молюск, заки – колос – Родоський.

Вiдтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.

Та – намiр, – й лячне – миттю – на нелячне.

Не встиг i – пальця, – й дiйснiсть – вся – на клоччя.

І лише – рiг, який – хортiв – десь – кличе.

Рiвнина, що – й на гори, – до останку.

Та – бiльш, нiж – всесвiт, – вахлярем – з-пiд тиньку

Найневимовнiше, – вже – й око – мружить,

Щоб – не чекав – нiхто – на роздорiжжi,

Коли – на нього – з нетрiв – хижий – звiр. —

Бо – кожний – поле бою – i наварх.

Й знов – дух – на барикади – i траву

Із циклу «Вiдозви»

Навккiлля – кольорова – желятина

Пiвдотикiв, пiвшерехiв, пiвтонiв.

Могутнi хвилi: павзи – i хитання —

На пiвдорозi – у несусвiтенне,

Деперепони – сталому, – чаклун,

Що, – присмоктки – невтiльного – й зi скла

Й на жужелицю, щоб – циклон

Заговорив – тiею мовою, що – й клен,

І, стиснувши – загубник[3 - Загубник = Гумовий наконечник дихальноi рурки акваланга, яку вставляють мiж губами й зубами.] – акваланга,

За рибкою – у доозонний – лiнкос,[4 - Лiнкос = штучна мова, створена для спiлкування з iнопланетянами, яку запропонував голляндський математик Г. Ф. І.]

Заки – буття – ковтне всесвiтня – мульча,[5 - Мульча = дрiбна солома, листя, торф для мульчування грунту] —

З заглибини – височуючи – мовчки —

Все, що – енергiю – подальших iснувань,

Й, ще – в сповиточку, – паростки – новi. —

Й знов дух – на барикади – i траву! —

Та вже – вороний – i вершник – iз краплини – вирина

Із циклу «Вiдозви»

Дошки – рожевi – вiд звуковiдтворень, —

Вiд – прощавань, вiд’iздiв – i повернень. —

Як – густо – крила, де – птахи – у вирiй

Крiзь смужку – спогадiв, що – ледь – вiд вару.[6 - Вар – спека]

Час – нескiнченностей. – І час – обмежень.

Межу – рухому – галактичнi – мажi.

Хоч – голi – й босi, – щит, – единий, – мужнiсть,

Куляста блискавка, що – сили – множить.

На кожнiм – кроцi – вири – й роздорiжжя, —

Шлях – до – щораз – стрiмкiших – перероджень. —

i Бациля духа – напрям – i собори —

Повз вовкулакiв – всiх вiкiв – й забарвлень,

Де – калiч – волю. – Та вже – вороний

І вершник – iз краплини – вирина.

Щоб – мисочку – й для часу косарiв

Із циклу «Ненормованi вiдтинки»

Нa брамi дiйсности – стовп – бiоробот:

Цим – лус