Крила кольору хмар
Тала Владмирова
Дара Корнiй
День i нiч, свiтло i темрява, життя i смерть… Мабуть, свiт взагалi iснуе завдяки тонкiй рiвновазi мiж двома боками – темним i свiтлим. Та в зламнi моменти цей баланс може порушитися, i тодi доля свiту завмирае на шальках терезiв… Зеленоока львiв’янка Ада – з роду сiрих янголiв, якi iснують на межi мiж добром i злом. Та настае час, коли потрiбно зробити вибiр. Вона може урiвноважити темнi i свiтлi сили або схилити ваги на чийсь бiк… Усе залежить вiд того, який колiр крил вона обере.
Дара Корнiй, Тала Владмирова
Крила кольору хмар
Передмова
Крила янгола, або Про вибiр, який е завжди
Кожен янгол народжуеться iз бiлоснiжними крилами, i лише потiм, коли дорослiшае, визначаеться його кольорова приналежнiсть до певноi янгольськоi раси. Темнi мають протидiяти добру, яке захищають свiтлi, а сiрi… сiрi зберiгають умовний нейтралiтет чи ж просто вичiкують слушного моменту, коли знесиленi супротивники втратять контроль над ситуацiею i настане час третьоi сiроi сили. Не дуже шляхетно? Проте вже як е.
У сiрого янгола Аделаiди на згадку про бiлоснiжну незайманiсть власних крил залишилася сама маленька пiр’iнка-оберiг. Здаеться, у дiвчини-янгола нема особливого вибору, бо ж народилася вона в давньому родовi сiрих i спадковiсть сама владно проступить з часом у всiх вчинках i думках, а отримане покликання Воротаря, хранителя ключа до примарного Раю, геть перекреслить усi дiвочi мрii i сподiвання, але… Право обирати е завжди, i навiть душа сiрого за правом народження янгола може врiвноважити власнi шальки терезiв добра i зла або й схилити iх на котрийсь бiк, i цiею стороною не конче буде темрява.
Новий роман Дари Корнiй i Тали Владмировоi «Крила…» розширюе фантастичний вимiр у сучаснiй украiнськiй прозi, i це е водночас важким i цiкавим творчим завданням. Здавалося б, стiльки зараз написано i перекладено текстiв у жанрi фентезi, що вiднайти власний унiкальний, органiчний шлях доволi непросто, i все ж письменницям це вдалося. «Яким чином?» – може поцiкавитися скептично налаштований читач. Шляхом сакралiзацii i десакралiзацii звичайного й усталеного! І це не просто гра слiв, а властивiсть тексту Дари Корнiй i Тали Владмировоi.
Почнемо iз сакрального, що його у «Крилах…» передусiм набувае Львiв як мiсто, що е на географiчнiй мапi свiту i якого там нема, бо воно iснуе у паралельному, прихованому вiд людського ока вимiрi. Це таемничий Знесiнський парк i Свiтовидове поле, Гора Лева i Сарматське море, а також iще низка мiсць – порталiв до мiстичного вимiру вiчного мiста. Дивовижне навколо нас, i це не просто такий собi оптимiстичний слоган, бо все й насправдi приховуе у собi подвiйну, iрреально-реальну проекцiю. Ада, на перший погляд, пересiчна, нiчим не прикметна дiвчина, яка мешкае у Львовi, навчаеться на психолога, а у вiльний час ще змушена пiдробляти в нiчному клубi з промовистою назвою «Темний янгол», насправдi ж старанно приховуе сiрi крила. Це оманлива видимiсть звичайностi, бо крок за кроком письменницi занурюють свою героiню, а заразом i читача, у карколомний вир небезпечних пригод i смертельних пасток, де опирi й химернi колекцiонери-викрадачi душ, вовкулаки й вiдьмаки чатують на кожному кроцi.
Десакралiзацiя ж стосуеться найцiннiшого у життi кожноi iстоти, незалежно вiд того, чи вона е янголом, чи ж народилася простою собi людиною. Батькоборство i батьковбивство – ось той страшний у своiй сутi i майже неможливий вибiр, який також мае здiйснити Ада. Не важливо, що Аделаiдин батько Мечислав також «вiдзначився» у подiбному, вбивши рiдну матiр Ядвiгу, несуттево, що вiн е втiленням егоцентричного зла i ладен спалити свiт заради власноi насолоди, проте вiн той, хто народив дiвчину-янгола, дав iй життя, хiба нi? Чим вона, зрештою, вiдрiзнятиметься вiд чорноi скам’янiлостi його душi, якщо позбавить Мечислава життя? Чи ж буде кращою за зло, хай навiть покаравши його? І все ж таки хтось мае спинити Мечислава Свiтлозаровича, i очевидно, що це пiд силу лише його доньцi. Як воно – вiдмовитися вiд батька, щойно його пiзнавши? Чи здатна на це сiрий янгол Ада, бо все, зрештою, залежить лише в