Куди приводять мрii
Ричард Метисон
Що чекае на нас за порогом життя? Небуття чи вiчнiсть? Чи, можливо, нескiнченна подорож? Саме така мандрiвка поза простором та часом судилася Крису пiсля смертi. Щоб визволити кохану, яка вкоротила собi вiку, та знову знайти надiю й любов, вiн ладен покинути рай i спуститися в пекло. Адже справжне кохання не зможе зруйнувати навiть смерть.
Ричард Метисон
Куди приводять мрii
З любов’ю i вдячнiстю моiй дружинi, яка збагатила мое iснування нiжнiстю своеi душi
Якi нам сни присняться пiсля смертi,
Коли позбавимось земних сует?[1 - Переклад Леонiда Гребiнки (1986).]
Вiльям Шекспiр, «Гамлет», акт ІІІ, сцена 1
Перекладено за виданням:
Matheson R. What Dreams May Come : A Novel / Richard Matheson. – New York : A Tom Doherty Associates Book, 2004. – 288 р.
© Richard Matheson,1978
© DepositРhotos.com /mimadeo, Mobilee, обкладинка, 2015
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2015
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад, 2015
До читача
Передмова до твору майже нiколи не потрiбна. Це мiй десятий опублiкований роман – писати передмови до будь-якого з дев’яти попереднiх навiть не спадало менi на думку.
Але цей, як менi здаеться, потребуе невеличкого вступу. Оскiльки його тема – життя пiсля смертi, перш нiж читати, слiд збагнути, що лише один з аспектiв роману е цiлковито вигаданим: героi та iхнi стосунки.
Всi iншi деталi, за кiлькома винятками, виведенi безпосередньо з дослiдження за цiею темою.
З цiеi причини наприкiнцi роману я додаю список книг, використовуваних пiд час дослiдження. Як побачите, список е довгим i рiзноманiтним. І хоча цi книги дуже рiзняться за авторами, часом i мiсцем видання, вони глибоко однорiднi за змiстом.
Добре було б, звiсно, прочитати iх усi, аби переконатися самим. Я закликаю вас так i зробити. Це стане для вас повчальним – i небуденним – досвiдом.
Ричард Метисон
Калабасас, Калiфорнiя,
серпень 1977 року
Вступ
Рукопис, який ви збираетесь прочитати, потрапив менi до рук таким чином.
Ввечерi 17 лютого 1976 року в нашi дверi подзвонили, i моя дружина пiшла вiдчиняти. За хвилину вона повернулась до спальнi, де ми дивилися телевiзор, i сказала, що мене хоче бачити якась жiнка.
Я встав i пройшов до передпокою. Вхiднi дверi були вiдчиненi. На ганку стояла висока, добре вдягнена жiнка рокiв за п’ятдесят. У руках у неi був великий пухкий конверт.
– Ви Роберт Нiльсен? – спитала вона.
Я вiдповiв ствердно, i вона простягнула менi конверт.
– Тодi це вам, – промовила вона.
Я глянув на нього з пiдозрою i спитав, що в ньому.
– Послання вiд вашого брата, – була вiдповiдь.
Це лише пiдсилило пiдозру.
– Що ви маете на увазi? – спитав я.
– Цей рукопис продиктував менi ваш брат Крис, – сказала вона.
Слова жiнки обурили мене.
– Не знаю, хто ви, – сказав я, – та якби ви мали хоч малесеньке уявлення про мого брата, ви б знали, що вiн бiльше року як помер.
Жiнка зiтхнула.
– Я знаю це, мiстере Нiльсен, – втомленим голосом вiдповiла вона. – Я екстрасенс. Ваш брат передав менi цей матерiал з…
Побачивши, що я зачиняю дверi, жiнка зупинилась i випалила:
– Мiстере Нiльсен, благаю!
Їi голос звучав так щиро i наполегливо, що я глянув на неi з подивом.
– Шiсть виснажливих мiсяцiв я працювала над цим рукописом, – продовжила вона. – Не тому, що менi так хотiлося. В мене купа власних справ. Але ваш брат не полишав мене у спокоi, доки я не записала його послання, все до останнього слова, i не пообiцяла, що передам його вам.
У ii голосi пролунав вiдчай.
– А тепер заберiть його i дайте вже менi спокiй.
З цими словами вона тицьнула конверт менi в руки, розвернулась i поспiшила вниз до пiшохiдноi стежки. Я бачив, як вона сiла в свое авто i поiхала якнайшвидше.
Нiколи бiльше я не зустрiчав цiеi жiнки i не чув про неi. Навiть iменi ii не знаю.
* * *
Я вже тричi прочитав рукопис. Знати б тiльки, що з ним робити.
Я людина не релiгiйна, та, як кожен з нас, хотiв би вiрити, що смерть – дещо бiльше, нiж просто забуття. І все ж менi важко, якщо взагалi можливо, сприймати цю iсторiю за чисту монету. Я тримаюся думки, що все це i е не бiльш як