Вiд автора

Свiтська тусовка в астралi.

Час плине швидко, наче швидкiсний поiзд. Все минае та змiнюеться. Тiльки тепер вирiшила надрукувати цю книжечку, зрозумiвши, що то було все по справжньому.

Хотiлося написати в гумористичному стилi, але написала так як е.

Пiсля написання сталося все так, як у цьому творi. Наче хтось пiдштовхував до написання.

Тепер з часом, коли пройшла це пекельне випробування, описавши все, з чим прийшлось стикнутися, та, що пережити. Розумiю, не дарма.

Також розумiю, що вели вищi сили.

Вдячна всiм, хто був причетний до цiеi подорожi. Моi пацiенти, в чиi простори небес, торкаючись до тiла, миттево потрапляла. В свiт емоцiй, що творить розум.

Життя в життi, так ми творцi того невидимого свiту. І який вiн е, залежить вiд кожного з нас. Тепер маю можливiсть сказати, було тяжко, адже вийти з полону iлюзiй, не легко. Хоча, ми в повсякденному життi, цього i не помiчаемо.

Кожен з героiв твору, е реальною силою в нашому життi.

І зараз вам не раджу самотужки, проходити моiм шляхом.

Просто повiрте, що це невидима реальнiсть, яку будуемо самостiйно, або з допомогою оточуючих. Якщо ви думаете, що свiй простiр не страшний, то ви помиляетесь. А той, що мають всi iншi люди, з якими приходиться що дня бути в контактi, вiн е iнший. Той невiдомий свiт чужих людей вiн також мае своi шкiдливi або неприемнi образи, Все мае право бути саме таким яким воно е. Тiльки усвiдомивши, що хочете змiнити себе, бо щось не е вашим а е чужим надбанням, ви маете право це зробити. Але свiт невидимий, що творять iншi, нiхто не мае права змiнювати.

«Те, що на небi, те й на Землi», вислiв е вiрним, але у кожного свое небо, складаеться з iндивiдуального бачення.

Є iнше небо, те в якому знаходиться особисте, i ми там спiлкуемось набором клiше, створених реакцiею на ситуацii що складаються.

Свiтська тусовка в астралi

2007р

Отже, настав час зрозумiти, яким воно е, навколишне середовище, що разом з нами, претендуе на рiвноправну позицiю життя.

Божки – це невидиме населення Землi. Чому саме так я назвала iх? Тому, що вони в дiйсностi часто займають бiльше мiсця в життi людини, нiж Бог. Не маю права осуджувати. Я маю право сповiстити про той невидимий свiт. Побачу повiрю, не побачу не повiрю, що так воно i е, це вже не про мене. Земля, жива розумом людським, iх емоцiями та думками. Мати всього живого, на нiй присутне життя, то вона теж жива. Це про той, невидимий свiт йтиме в подальшому текстi мова.

Сила життя – Земля

Сила життя мае свое iм’я, – Земля, а в, свiтi божеств Гея, чому так не знаю. Та не про це мова. Щедрiстю Землi користуеться кожний, та життевою силою ii, але не кожний пам’ятае про вдячнiсть. Люди не поважають Землю i не вважають ii важливою. Така сутнiсть людська, адже вони розумнi дуже.

Гея

Пробач менi, та нас мати – Земле. Ти – едина, хто дбае про життя. Тебе, безлiч рокiв не шанують. На всiх теренах, не зiгрiвають молитвами твоi дiти. Вони поринули у височiнь, шукаючи там кращого за Тебе батька та матiр, невидимих божкiв. Напевно i я, полину туди, де е Боги, аби зрозумiти кому ж ми, все таки насправдi молимось, в хвилини радощiв та смутку.

Твоi дiти Земле, забули, що без Тебе поза орбiтою, люди стануть смiттям. Але Ти, матiнко – Земле надто терпелива, постiйно пробачаеш дiтям своiм, якi творять глум та вiйни на твоему тiлi. Годуеш та поiш, даеш можливiсть продовжувати свiй рiд кожному, не дивлячись на ту шкоду, що завдаемо ми своiм життям. Пробач нашу зухвалiсть та зверхнiсть.

Божки

Пробач

Першим божком Побач, звертаюся до Землi з проханням, звiльнити мене та моiх близьких вiд смiття всiх, хто користувався послугами, його величi Пробач. Так, саме це я i мала на увазi. Слова, невiдомо коли ставши божками для людини, вже е не що iнше, як величезних розмiрiв енергетичнi згустки.

Маючи мiльярди енергетичних формотворень, це вже клiтини тiла – слова

Горе

Божок Горе, чесно i добросовiсно працюе на свое благо, не покладаючи рук. Не мае бiдолаха, анi сну, анi вiдпочинку. Вiн в рейтингу найуспiшнiших. Так нас любить, що увагою своею нiкого ще не обдiлив. Здаеться менi, що саме вiн – найголовнiший з божкiв.