Руська правда

Любовь Пономаренко

«Руська правда» – перша вiдома збiрка правових норм схiдних слов’ян: кримiнального, спадкового, торгового i процесуального законодавства. Вона е головним джерелом з iсторii правових, соцiальних i економiчних стосункiв Киiвськоi Русi. Вiдомi двi редакцii «Руськоi правди» – Коротка, яку пов’язують з iм’ям Ярослава Мудрого, i Розширена, що спiввiдноситься з Володимиром Мономахом.

У цьому унiкальному виданнi подано обидва варiанти тексту, якi було змiнено та доповнено за редакцiею Любовi Пономаренко.

РУСЬКА ПРАВДА

І. Розширена редакцiя

1. Якщо уб’е чоловiк чоловiка, то мстити братовi за брата, або батьку, або синовi, або двоюрiдному братовi, або синовi брата; якщо нiхто ‹з них› за нього не мститиме, то призначити 80 гривень за убитого, якщо вiн княжий чоловiк або князiвський тiун; якщо вiн буде русин, або гридень, або купець, або боярський тiун, або мечник, або iзгой, або слов’янин, то призначити за нього 40 гривень.

2. По смертi Ярослава, знову зiбравшись, сини його, Ізяслав, Святослав, Всеволод, i чоловiки iх, Коснячко, Перенег, Никифор вiдмiнили помсту за убитого, замiнивши ii викупом грошима; а усе iнше – як Ярослав судив, так i сини його встановили.

3. Про вбивство. Якщо хто уб’е княжого чоловiка в розбоi, а вбивцю не шукають, то виру в 80 гривень платити вервi, де лежить убитий, якщо ж проста вiльна людина, то 40 гривень.

4. Якщо якась верва платитиме дику виру, нехай виплачуе ту виру стiльки часу, скiльки платитиме, тому що вони платять без злочинця.

5. Якщо злочинець е членом iхньоi верви, то в цьому випадку допомагати ‹общинникам› злочинцевi, оскiльки ранiше вiн iм допомагав ‹виплачувати виру›; якщо ж ‹виплачувати› дику виру, то платити iм усiм разом 40 гривень, а за злочин платити самому злочинцевi, а iз спiльноi плати 40 гривень йому заплатити свою частину.

6. Але якщо ‹хто› убив вiдкрито, пiд час сварки або на бенкетi, то тепер йому так платити разом з вервою, оскiльки i вiн вкладаеться у виру.

7. Якщо ‹хто› здiйснить вбивство без причини. ‹Якщо хто› здiйснив вбивство без всякоi сварки, то люди за вбивцю не платять, але нехай видадуть його самого з дружиною i дiтьми на вигнання i на розграбування.

8. Якщо хто не вкладаеться у дику виру, тому люди не допомагають, але вiн платить сам.

9. А це вирнi постанови, якi були при Ярославi: вирнику узяти 7 вiдер солоду на тиждень, а також барана або пiв-тушi яловичини, або 2 ногати; а в середу куна або сир, в п’ятницю стiльки ж, двi курки йому на день, а хлiбiв 7 на тиждень, а пшона 7 убiркiв, а гороху 7 убiркiв, а солi 7 голважень; усе це – вирнику з отроком, а коней утримують чотирьох, на кожного коня давати овес: вирнику – 8 гривень, а 10 кун – перекладна ‹подать›, а метельнику – 12 векш, i ще ссадна гривня.

10. Про вири. Якщо вира 80 гривень, то вирнику 16 гривень i 10 кун i 12 векш, а ранiше – ссадна гривня, а за убитого – 3 гривнi.

11. Про князiвського отрока. Якщо за князiвського отрока, або за конюха, або за кухаря, то ‹вира› 40 гривень.

12. А за тiуна огнищного i за конюха – 80 гривень.

13. А за тiуна князiвського сiльського або керуючого орними роботами – 12 гривень.

14. А за рядовича – 5 гривень. Стiльки ж i за боярського ‹рядовича›.

15. Про ремiсника i ремiсницю. А за ремiсника i за ремiсницю – 12 гривень.

16. А за смерда i холопа 5 гривень, а за раба – 6 гривень.

17. А за годувальника 12 гривень, стiльки ж i за годувальницю, хоча це буде холоп або раб.

18. Про недоведене звинувачення у вбивствi. Якщо на кого буде недоведене звинувачення у вбивствi, то виставити 7 свiдкiв, щоб вони вiдвели звинувачення; якщо ж ‹обвинувачений› варяг або який iнший ‹iноземець›, те виставити двох свiдкiв.

19. А за останки i за мерця, якщо невiдоме його iм’я i вiн невiдомий, то верва не платить.

20. Якщо вiдведе звинувачення у вбивствi. А якщо хто вiдведе звинувачення у вбивствi, то дае отроковi гривню кун за виправдання; а хто його звинуватив без доведення, то тому дати iншу гривню, а за допомогу у вiдведеннi звинувачення у вбивствi 9 кун.

21. Якщо шукают