Шхуна «Колумб»

Микола Петрович Трублаiнi

Микола Трублаiнi (справжне прiзвище – Трублаевський, 1907–1941) – автор популярних серед молодi пригодницьких повiстей i романiв.

«Шхуна "Колумб"» – одна з його кращих книжок. Героi повiстi, хлопцi й дiвчата з маленького рибальського селища, викривають шпигуна, що прибув на острiв, де проводяться науковi дослiдження. Юнi острiв'яни вступають у нерiвну боротьбу з ворогом, iм доводиться пройти через жорстокi випробування: переслiдування, тортури, смертельну небезпеку. Та нема таких перешкод, яких би не подолали смiливi й вiдданi друзi.

Микола Петрович Трублаiнi

Шхуна «Колумб

Передмова

Пiд вiтрилами шхуни «Колумб»

Я знаю, про яких героiв менi писати…

    Микола Трублаiнi

На початку XXI ст. у лiтературознавствi побутуе думка про вiдсутнiсть героя в сучаснiй лiтературi. Нi, вiн присутнiй, так би мовити, фiзично у текстах сучасних авторiв, нерiдко ототожнюеться з автором, але вiн бiльше не е зразком для наслiдування, а нерiдко – й захоплення читачами взагалi. Скорiше це навiть – антигерой. Погано це чи добре – розсудить час. Принаймнi пiдлiткам, що позбавленi орiентирiв у свiтi, такi героi потрiбнi. Без зайвого пафосу й iдеологiчних схиблень, такi, що захоплювали б своiми рисами й вчинками, такi, як героi Миколи Трублаiнi.

Класик i один iз засновникiв радянськоi дитячоi пригодницькоi i науково-фантастичноi лiтератури Микола Іванович Трублаевський (Трублаiнi – це псевдонiм письменника, iнтерпретацiя прiзвища на iталiйський манер, за швидкiсть й невтомнiсть пiд час роботи журналiстом так прозвали його товаришi) сьогоднi не вельми популярна постать. Зокрема, у всесвiтнiй мережi про нього – невеличка бiографiчна довiдка у Вiкiпедii та кiлька статей на шкiльному сайтi «Украiнська лiтература». А ще рокiв 50–60 тому ним зачитувались, його поважали, наслiдували. Зокрема, про популярнiсть письменника свiдчить факт, описаний Оксаною Іваненко в нарисi «Живий герой дiтей»: у 30-тi роки минулого столiття пiд час анкетування серед читачiв дитячих бiблiотек один хлопець на питання «Ким ти хочеш бути?» вiдповiв: «Миколою Трублаiнi». Ця вiдповiдь з'явилася саме завдяки героям письменника – звичайним людям, але смiливим i вiдважним, веселим i товариським, романтичним мандрiвникам i пiдкорювачам природи. Вiн i сам був таким, про що свiдчить, наприклад, спогад приятеля Ярослава Гримайла: «…iз серцем хлоп'яти, невтомною енергiею витiвника, чулою душею батька, щирiстю вiдданого друга, проникливим розумом вихователя i спостережливим оком письменника».

Вiн був свiдомим своеi письменницькоi i життевоi мiсii, адже протягом недовгого життя (Трублаiнi прожив лише 34 роки) гуртував навколо себе дiтей, передавав своi знання про навколишнiй свiт, а як письменник убачав свое завдання у тому, щоб «так написати, аби юнi читачi, читаючи про цих героiв, самi ставали схожими на них, проймалися iх смiливiстю, вiдвагою… Моя мета – запалити юних читачiв бажанням стати дослiдниками Арктики, моряками, що не побояться штормiв, авiаторами, що зумiють повести лiтаки на тисячокiлометровi вiддалi, iнженерами i вченими, що дiзнаються про всi таемницi природи i переможуть усi стихii».[1 - Томенко М.Д. Микола Трублаiнi: бiографiчна повiсть. – К.: Молодь, 1989. – С 51–52.]

Недовге життя Миколи Трублаiнi було насиченим i яскравим. Народився вiн на Вiнничинi у селi Вiльшанка 12(25) квiтня 1907 року. Родина жила небагато, тож батько Петро Гнатович змушений був облишити родину й вiдправитися до Сибiру на заробiтки. Хлопця виховували мати i бабуся. Мати майбутнього письменника – Євгенiя Якiвна – учителювала i часто брала хлопця iз собою до школи. Микола мав гарну пам'ять i хапав усе на льоту, був веселим i непосидючим.

У 1915 роцi вступив до Немирiвськоi гiмназii, та навчання не закiнчив, бо у п'ятому класi втiк на фронт. Але на фронт хлопець не потрапив – упав з вагона поiзда i покалiчив ноги. Пiсля одужання повернувся до рiдного села, де органiзував хату-читальню, керував сiльською самодiяльнiстю; в 16 рокiв завiдуе сiльбудом, опiкуеться роботою драматичного гуртка: «Трублаевський вiрив у кожного свого гурткiвця, з такою ж до