Молоко з кров’ю

Люко Дашвар

Яке то щастя – зустрiти свою половинку i покохати! Коли душа сягае неба, коли розумiеш: ось твоя доля…

Першiй красунi на селi Марусi-румунцi до пари став Льошка – розумний, красивий, успiшний, – то й жити б iм, як королям. І яке iй дiло до сусiда, хирлявого рудого Стьопки-нiмця в поламаних окулярах? От тiльки чомусь щоночi йде вiн до бузкового куща бiля Марусиноi хати, i щоночi вона вiдчиняе вiкно…

Люко Дашвар

Молоко з кров’ю

Дипломант конкурсу романiв, кiносценарiiв та п’ес «КОРОНАЦІЯ СЛОВА-2008»

«Коронацiя Слова» створюе для вас нову хвилю украiнськоi лiтератури – яскраву, рiзножанрову, захопливу, – яка е дзеркалом сьогодення i скарбом для майбутнiх поколiнь.

    Юрiй Логуш,

    Голова Правлiння ЗАТ «Крафт Фудз Украiна», iнiцiатор проекту

Всеукраiнський конкурс романiв, кiносценарiiв та п’ес «Коронацiя слова» був заснований за пiдтримки бренду найпопулярнiшого украiнського шоколаду «Корона». Головна мета конкурсу – сприяння розвитку новiтньоi украiнськоi культури.

Лiтература, кiно i театр обранi не випадково, адже саме цi жанри е стратегiчними жанрами культури, що формують i визначають зрiлiсть нацii.

Метою конкурсу та його завданням е пошук нових iмен, видання найкращих романiв, стимулювання й пiдтримка сучасного лiтературного процесу, кiно й театру, i як наслiдок – наповнення украiнського ринку повнокровною конкурентоспроможною лiтературою, а кiно й театру – якiсними украiнськими фiльмами й п’есами.

    www.kraftfoods.com.ua

Пролог

Навеснi двi тисячi сьомого в розкiшних лондонських апартаментах бiзнесмена, а вiд того й полiтика, Олексiя Ординського розiгралася патрiотична драма. Дочка бiзнесмена Руслана – красуня, розумниця (IQ зашкалюе!) i взагалi надзвичайно вишукана панянка – зажадала рiдноi землi.

– Льошо, купи iй рiдноi землi! – не змiнюючи виразу обличчя, аби не зiпсувати результатiв пластичноi операцii, спробувала пожартувати дружина Ординського Олена.

– А це iдея! – загорiлася панянка.

– Що ти там забула? – буркнув батько.

– Побудую гольф-клуб або притулок для тварин. – Мрii набували реальних обрисiв.

– Це можна зробити будь-де! В Іспанii чи тут, у Лондонi. Я спитав, що ти забула в Украiнi?

– Любов…

Батьки перезирнулися – дитина, що з неi взяти?! У своi шiстнадцять вони теж хворiли на максималiзм i любов до Батькiвщини. Добре, що капiтали Ординського дозволяють знайти бiльш привабливi альтернативи Русланиним забаганкам.

– Самостiйностi забажалося? – штрикнув пан Ординський едину улюблену дитину. Сховав пряника, згадав про батога. – То спробуй любити Батькiвщину на вiдстанi. Чим не випробування для дорослоi людини? Непросте завдання, скажу тобi. Я сам…

– Тато… Ти мене не чуеш! – У Русланчиних очах з’явилися вогники вiдверто неприязного здивування. – Досить вирiшувати за мене. Я прагну самостiйно добитися всього, чого забажаю!

– А таке iснуе? Існуе щось, чого в тебе нема? – нагадав Ординський про власнi заслуги в солодкому доньчиному життi.

– Шантажуете? Я теж можу! – приголомшила батькiв панянка й на два днi здимiла з дому.

На третiй день полiцiя привела перелякане у смерть подружжя Ординських у захаращений нiчний клуб, i важкi силiконовi вуста панi Олени не втрималися купи, бо панi як побачила дочку в заднiй кiмнатi клубу на пiдлозi серед десятка вiзуальних неформалiв, так у неi щелепа i вiдвалилася.

– Руслано! – пан Ординський гiрко зiтхнув i спробував вiдiрвати дочку вiд пiдлоги.

– Чекай! «Рояль»… треба… проковтнути, – вiдмахувалася Руслана й усе намагалася якнайширше роззявити рота.

– Що це? – питав Олексiй у лiкаря, якого термiново викликали до дочки.

– Галюциногеннi гриби, – сказав той i чемно всмiхнувся. – Не хвилюйтеся. З нею все буде гаразд.

– Господи, як же мене дратують iхнi нескiнченнi «усе буде гаразд»! – заломила бiлi ручки панi Олена, коли лiкар пiшов.

Руслана розплющила очi й уперто сказала:

– Я перепробую всi лондонськi гидоти! І робитиму це до тих пiр, поки ви не дозволите…

– Хай iде! І ти з нею! Наглянеш, – пробурмотiв Олексiй