Вихiдний формат

Олександр Юрiйович Есаулов

Game over! #4Дитячiй свiт

Виявляеться, що у вiруса Макровiра, якого Великий Процесор розклав в чисту цифру, був брат, i вiн просто мрiе помститися. І помста його незвичайна, i виконавцiв вiн обирае теж дивовижних. Хто такий барон Асiст? Чи зможуть Наталка, Славко та Сергiйко допомогти перефарматованим Петрику та Димковi? Як непросто все складаеться! Але дружба допомагае i перемагае всi труднощi i цього разу…

Олександр Юрiйович Есаулов

Вихiдний формат

Роздiл 1

Напад

– Трафiку?

– Так, мiй володарю.

– Комп'ютер мого друга Сержа Першого пiд надiйним контролем?

– Як ви й наказали, пане Великий Процесоре. Пiсля того iнциденту я вважав за доцiльне взагалi вiдiмкнути його вiд Інтернету.

– Що ж… Не буду сперечатися, можливо, так справдi надiйнiше.

Великий Процесор, Хазяiн та Володар Заекрання, Жорстких Дискiв, Чипiв та Числень продовжив роботу за своiм комп'ютером, уважно вдивляючись в екран.

А за двi години до того сталося ось що. До комп'ютера Сергiйка, вхiд до якого вiдчиняв та зачиняв агент на iм'я Трафiк, а вiд проникнення вiрусiв охороняв бригадир Нортон iз цiлою командою, прийшов поштар. Справжнiсiнький поштар iз товстелезною сумкою, з котроi стирчали згорнутi в рурки журнали й газети, а вiддiлення для листiв мало не лопалося вiд грубезноi паки конвертiв.

* * *

Петрик став Петьком. Імена хлопчикiв завжди дорослiшають разом iз ними. Хiба що для мам iмена не змiнюються. А для друзiв вiн був спочатку Петриком, потiм став Петьком, далi буде, мабуть, Петром, а потiм… Зараз це не так важливо, як згодом називатимуть Петька. Швидше за все, Петром Максимовичем, бо його батька звуть саме Максимом, а матiр – Валею. Насправдi в Петька було ще одне iм'я, яке знали тiльки його друзi, втаемниченi в секрет Заекрання. Там, по тiй бiк екрана, Петька звали Рикпет. Бував вiн там не сам, а разом iз друзями, якi теж мали не зовсiм звичайнi iмена. Наталку, дiвчинку, з якою Петько потоваришував у той час, звали Шанатою. Був ще Дмитрик – Кадим, Славко – Васла, Ігор – Орiг. Усi цi iмена придумали не самi хлопцi, а одна вельми недобра особа на iм'я Гiрея. Як i всi недобрi особи, вона скiнчила вкрай погано: була розкладена на цифру Великим Процесором, Хазяiном та Володарем Заекрання, Жорстких Дискiв, Чипiв та Числень. Ще раз побувати в Заекраннi пощастило тiльки Славковi, коли влiтку цього року чорний вiрус на iм'я Макровiр украв доньку Великого Процесора Інформу. Інших хлопцiв, утаемничених у секрет Заекрання, тодi в мiстi не було. На перший поклик Великого Процесора, Славко смiливо кинувся на допомогу Чипсету, Дронику та Сергiйковi. Пiсля нечуваних пригод Інформу, самого Великого Процесора та ще багато кого з полону визволили, а Макровiра розклала на цифру з магнiтного випромiнювача вiдчайдушна дiвчинка на iм'я Кнопiкс, шибайголова та верховода, яка мешкала в Столицi Заекрання на вулицi Операцiйних Систем.

Петько мало пальцi з досади не покусав, коли довiдався, в яких пригодах брав участь Славко, поки сам вiн бив байдики в бабусi, нудьгуючи бiля старого зарослого ставка. Нi, карасiв ловити було теж по приколу, тим бiльше що траплялися доволi гарнi, завбiльшки як чимала долонька, а одного разу Петько спiймав та витяг на берег здоровенного коропа. По тому, як рибину з натугою було запхано в нерет, Петько ще кiлька хвилин сидiв на березi, бо ноги тремтiли вiд хвилювання. Такоi великоi рибини вiн ще нiколи не ловив. Коли бабуся зважила трофей, короп потяг аж на пiвкiло. Пiсля того випадку, аж до свого повернення додому, Петько ловив саме на тому мiсцi, де йому так поталанило. Карасi ловилися, але короп бiльше клювати не хотiв. Але чи можна було порiвнювати коропа, хай i такого великого, з тими пригодами, що iх довелося пережити Славковi? Коли того останнього серпневого дня вiн раптом приiхав до Петька й почав розповiдати про Інформу, Великого Процесора, Чипсета, Дроника та iнших, Петько слухав iз роззявленим ротом.

– Ну, – пiдганяв вiн Славка, – а Макровiр що? А Великий Процесор що? А хто такий цей Сергiйко? Що вiн за один?

Щоб слухати Славка, треба мати янгольське терпiння. Його бекання та