Антивiрус

Олександр Юрiйович Есаулов

Game over! #2Дитячiй свiт

Сергiйко, який невдало грав у комп’ютерну гру «Побудуй Глюландiю», запрошений блазнем Великого Процесора на iм’я Дроник на гостину до Заекрання. З бажання Великого Процесора несподiвано для самого себе Сергiйко стае королем Глюкландii. І ось тут починаються справжнi випробування: на краiну нападають степняки. Що робити? Адже вiйна – це жертви з обох сторiн. Який вихiд з цiеi складноi ситуацii знайде новий король Глюкландii? Чи зможуть допомогти йому друзi?…

Олександр Есаулов

Антивирус

Антивирус

До читача

Шановнi друзi! Ви придбали книжку про пригоди Сергiйка у незнайомiй вам краiнi – Заекраннi. Але ж незнайома вона тiльки на перший погляд. Кожного разу, коли ви сiдаете до комп'ютера, ви здiйснюете подорож до цiеi незвичайноi краiни. Ви просто не думаете про це, але подорож вiдбуваеться! Цiкава, захоплююча, з безлiччю пригод, i ви знов i знов бажаете ii здiйснити, для чого знов i знов умикаете розумну машину, вiрного друга та доброго помiчника.

Дорогий читачу!

У цiй книжцi ти зустрiнешся зi знайомими тобi героями з книжки «Game over!» – Великим Процесором, його помiчником Чипсетом, а також й новими героями: Сергiйком, дочкою Великого Процесора Інформою та багатьма iншими.

Роздiл 1

Як Сергiйко познайомився з Дроником

Канiкули, канiкули! Що не кажи, але е в школi одна дуже приемна рiч, i ця рiч називаеться солодким словом «канiкули». Звичайно, лiтнi канiкули – це клас, але зимовi – особливi, бо це Новий рiк, а Новий рiк – улюблене Сергiйкове свято. А для кого воно не улюблене? Коли ще стiльки подарункiв бувае? Коли так приемно пахне ялинкою? А сама новорiчна красуня? Стоiть у куточку кiмнати, переливаючись безлiччю барвистих вогникiв та iграшок…

Отож! На новорiчнi канiкули Сергiйко вiдпочивав у повне свое задоволення. Звичайно, Сергiйковi не п'ять рочкiв, щоб бiгати по новорiчних ранках i одержувати в подарунок барвистi коробки з цукерками вiд ряджених Дiдiв Морозiв i тридцятирiчних Снiгуроньок.

– Тату, – сказав Сергiйко батьковi минулого року в один iз передноворiчних днiв, – я все розумiю: традицiя – е традицiя, але якщо ви з мамою хочете привiтати мене з Новим роком, купiть менi краще кiлограм цукерок i дайте спокiйно посидiти за комп'ютером не стiльки, скiльки можна, а стiльки, скiльки я хочу. Оце буде найвiдпаднiший подарунок. Хiба менi три рочки? Чи я не бачу, як Дiд Мороз кожнi двадцять хвилин на перекур бiгае, а Снiгурка регулярно складае йому компанiю?! А того року Снiгурка в буфетi разом з Колобком пиво пили! Можна подумати, що потерпiти не можна, дiти ж навколо…

Тато похитав головою й зiтхнув, пробурмотiвши незрозумiле:

– Ось вона, акселерацiя…

Однак цього року батьки так i вчинили. На стiл Сергiйковi було поставлено здоровезний пакет iз цукерками, а мама сказала, що на новорiчнi канiкули обмеження на користування комп'ютером i так само обов'язковий вiдбiй о десятiй вечора скасовуються.

– Ну, мамусю, ну, татусю, оце клас! – І Сергiйко по черзi розцiлував маму, а потiм тата.

І почав розважатися. Ходив з друзями в кiно, катався на ковзанах – добре, що поруч iз будинком кожноi зими свiдомi батьки заливали невелику ковзанку. Кататися на лижах iздили до Голосiiвського парку. Узимку там було просто класно! Ну i, природно, комп'ютер! Мама, дивлячись, скiльки часу Сергiйко сидить за цим «однооким чудовиськом», морщилася, але терпiла: якщо дозволила, значить, дозволила. Мама нiколи своiх слiв назад не брала.

Сьогоднi вiн грав на комп'ютерi – будував державу. Гра була не нова, але досить складна. Треба розподiлити людей на захист кордонiв, будiвництво, промисловiсть, сiльське господарство й усе, усе, усе, а людей нiяк не вистачало. Усю роботу з державотворення треба забезпечити грiшми, кiньми, зброею й iншими потрiбними речами, запаси яких катастрофiчно швидко зменшуються. Бiля кордонiв уже з'явилася ворожа розвiдка: пiдступнi степовики не дрiмали. Запахло вiйною, а армiя не готова i як слiд не озброена, вiйськових запасiв теж мало. Сергiйко хапався за голову, розподiляючи куцi резерви, органiзовуючи виробництво мечiв, шабель, лукiв, стрiл,