Балта – Бруклiн – Балтимор. Історii та малюнки з iммiграцii… (збiрник)

Руслан Найда

Леся Гончар

Ця книжка iсторiй для тих, кого гнiтить осiдлiсть i осiдланiсть, хто хоче вирватись у дорогу, кого настирливо гукае «big bad world». Для тих, хто рано чи пiзно не всидить у своiй «хрущовцi» й подасться шукати щастя у свiти. Для тих, у кого мандрiвна душа i пригодницька вдача. Вони знайдуть, як вирушити в подорож, не пропустять шанс i не промiняють авiаквиток на тепле мiсце бiля телевiзора. Їдьте, шукайте, нiкого не слухайте. Воно того варте. Аби знайти себе, а не стати схожими на занудливих тiток у крепдешинових хустках на лавцi бiля парадняка п’ятиповерхiвки. І, намотавши десятки тисяч миль, побачивши десятки тисяч облич, почувши i переживши мiльйони iсторiй та пригод, почати звiльнятись вiд совкiзму в мiзках i душах…

Леся Гончар, Руслан Найда

Балта-Бруклiн-Балтимор

Історii та малюнки з iммiграцii…

Передмова: до мандрiвноi душi

Я кину все – я вiрю в кiлометри…

    Лiна Костенко

Ця книжка iсторiй для тих, кого гнiтить осiдлiсть i осiдланiсть, хто хоче вирватись у дорогу, кого настирливо гукае «big bad world». Для тих, хто рано чи пiзно не всидить у своiй «хрущовцi» й подасться шукати щастя у свiти. Для тих, у кого мандрiвна душа i пригодницька вдача. Вони знайдуть, як вирушити в подорож, не пропустять шанс i не промiняють авiаквиток на тепле мiсце бiля телевiзора.

Такi душi завжди були й будуть, особливо на нашiй степовiй землi. І вони не слухатимуть переобтяженого розумними аргументами дядечка, який, штрикаючи повiтря вказiвним пальцем, переконуватиме: не робiть, не iдьте, i не пробуйте – нiчого не вийде.

Їдьте, шукайте, нiкого не слухайте. Воно того варте. Аби знайти себе, а не стати схожими на занудливих тiток у крепдешинових хустках на лавцi бiля парадняка п’ятиповерхiвки. І, намотавши десятки тисяч миль, побачивши десятки тисяч облич, почувши i переживши мiльйони iсторiй та пригод, почати звiльнятись вiд совкiзму в мiзках i душах…

Або сидiть удома i ховайтесь за мамину спiдницю i зарплату татуся, хапайтесь за своiх друзiв по вбиванню часу та заяложенi стереотипи. Бо ж тi рiдкiснi люди, хто насправдi нам потрiбен – хай де б ми були, – залишаються поряд.

Не слухайте тих, хто продае вам свiй стиль життя. Слухайте лише себе i робiть по-своему, iдьте за тридев’ять земель, повертайтесь i знову iдьте. Не ймiть вiри нiкому, хто вам скаже, що так жити не можна. Можна i треба! Найгiрше, коли свiт манить, а ти його не побачиш, хтось тобi вiдкриеться, а ти його не почуеш, виникне драйв, а ти його заглушиш розумними фразами. Тодi життя втратить смак, або, як кажуть тут, за валами, – favor.

Мандрiвна душа не хоче жалiти себе, сидiти на канапi i проклинати владу бандитськоi краiни. Не хоче подаватись у найми й банди. Для тих, хто йде, iснуе дорога,i тiльки в дорозi з’являеться шанс, знаходиться вихiд, i завжди зустрiнуться справжнi люди, якi хочуть щось змiнити. І тiльки iх ми пам’ятаемо i тримаемо в серцi. Зберегти себе – оце i е твоя справжня батькiвщина. Щасливий той, хто не втратив здатнiсть дивитись прямо в очi iншим, без лукавства. Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою… – генiальнi Тарасовi слова-дороговказ.

Зараз складнi часи, тим краще – по фактах видно хто е хто. Без словоблудства. Чи жив достойно, стане ясно по тому, що пiсля себе залишив, – чи ти агроном, чи будiвельник, чи скульптор. Свiт не страшний – страшнiше себе не реалiзувати. Страшнiше – потонути в самоотрутi й зневiр’i, без справжнiх людей навколо. І люди не страшнi – страшнiше iх не знати, не почути i не зрозумiти.

Життя складаеться з iсторiй. Кожен може бути автором iсторiй навколо святкового столу, але на ранок, поборовши лiнь, сiсти i iх записати – це вже щось iнше. Записати такими, якими вони е, якими прийшли вiд справжнiх людей, рiзних людей, з моментiв пристрастi – коли живеш по-справжньому. Усе складаеться з iсторiй. І кожен день нам даруе нову – вiд них не сховатись i без них не обiйтись. За десять рокiв нашого життя мiж Украiною й Америкою iсторiй трохи назбиралось… Деякi з них – у цiй книжцi.

За всiх людей, яких зустрiли на ш