Старший боярин (збiрник)

Григорiй Косинка

Тодось Осьмачка

Валерiан Пiдмогильний

Збiрка «Старший боярин» знайомить з найбiльш значними творами Тодося Осьмачки (1895—1962), Валер'яна Пiдмогильного (1901—1937) й Григорiя Косинки (1899—1934) – талановитих письменникiв Украiнського Вiдродження. Шсля рокiв забуття, коли iхнi iмена було викреслено з украiнськоi лiтератури, вони знов повернулися до читачiв. Сьогоднi ми маемо змогу прочитати iхнi книжки й оцiнити високу художню майстернiсть цих авторiв, зробити власнi висновки i про нашу iсторiю, i про сучаснiсть.

Тодось Осьмачка, Валерiан Пiдмогильний, Григорiй Косинка

Старший боярин (збiрник)

Тодось Осьмачка

Старший боярин

Роман

Роздiл перший

Року 1912-го, червня 15-го, Лундик Гордiй приiхав iз Черкаськоi учительськоi семiнарii в село Тернiвку до своеi тiтки Горпини Корецькоi, яка йому була i за батька, i за матiр рiдну, бо вiн iх позбувся ще раннього дитинства. До науки стати йому помiг мiсцевий священик Дмитро Дiяковський, зваживши на те, що хлопець кiнчив дуже добре земську школу.

Так, вiн щороку приiздив, але сьогоднiшнiй приiзд був надзвичайний, бо у валiзi, в томиковi Винниченкових творiв[1 - Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) – украiнський прозаiк, драматург, а також полiтичний i державний дiяч. Член Украiнськоi соцiал-демократичноi робiтничоi партii (УСДРП). Член Центральноi Ради в Украiнi. Автор майже усiх декларацiй i законодавчих актiв УНР. Бiльшовицьку полiтичну програму намагався скерувати на користь нацiональним iнтересам.Його художня творчiсть була сприйнята Т. Осьмачкою за основу лiтератури 1920-х рокiв. У статтi «На початку – слово. В. Винниченко на тлi сучасноi украiнськоi прози» Т. Осьмачка-критик пiдкреслюе вплив митця на всю революцiйну i пост-революцiйну прозу, зокрема на твори Г. Косинки, М. Хвильового, В. Пiдмогильного. Саме тому багато уваги у дискусiях головних героiв повiстi придiляеться лiтературнiй i громадськiй дiяльностi В. Винниченка.], лежала посвiдка про скiнчення студiй i про те, що Лундик уже мае право навчати в народних школах[2 - Народнi школи – 25 червня 1912 р. законом було впроваджено новий тип народних шкiл, т. зв. вищих початкових училищ з 4-рiчним строком навчання.]. Садиба в Горпини Корецькоi, як i всi садиби украiнських селян, охоплювалася садком, на тлi якого вирiзнялися двi височезнi тополi, що стояли по краях старих ворiт, завжди охайно зачинених i прип'ятих до стовпа деревним обручем. Вона бiлiла причiлковою стiною i вдень, i мiсячноi ночi туди, через яр, до священикового дворища. Пiсля привiтання Гордiй умився коло криницi i пообiдав. Правильнiше було б сказати, що повечеряв, бо вже заходило сонце. А потiм, взявши з жердки рядно, кожух i з полу подушку, пiшов до клунi, де постелився на торiшнiм сухiм сiнi i лiг вiдпочивати, аби вже завтра розказати тiтцi все, що тiльки цiкавитиме ii добру старосвiтську душу. А потiм пiти i подякувати священиковi за ту увагу, яку вiн завжди виявляв до нього на протязi всiеi науки. Бо зараз тiтцi було не до слухань. Вона квапилася упорати на нiч корови i кричущi поросята.

Гордiй лежав горiлиць до вiдчиненоi брами, угрузши верхньою частиною тiла у сiно. Витягненi ж ноги на всю свою довжину приемно трималися вище рiвня живота. Вся його iстота була сповнена бадьорого тепла, що йшло i вiд кожуха, який покривав лише по рамена[3 - Рамено – плече (заст.).], i вiд пахощiв сiна, пiд ним розворушених. З правого боку, в стрiсi, стримiла до половини коса без кiсся i поблискувала вiд мiсячного свiтла, що тримало в непорушних чарах i верхи верб, i осик, i яворiв, якi витикалися з яру нарiвнi з брамою клунi, i по той бiк на горбi священикiв дiм. А ген-ген далi височiла пiд самим мiсяцем мовчазна церква. Нижче вiд неi лiворуч i праворуч темнiло село. Над ним ворушився бiлий туман, неначе формувалися для церкви крила того самого кольору, що i ii стiни. Давно вже затихли тiтчинi кроки в подвiр'i, i в селi й над селом свiтилася бiла тиша. Нiч була проти недiлi.

В Гордiевiй душi промайнуло все семiнарське життя без пригод i без радощiв, за якими його молода душа тужила не вгаваючи i пiд час сту