Проект «Украiна». Галерея нацiональных героiв

Андрiй Юрiйович Хорошевський

У цiй книзi представленi нариси про найяскравiших особисто стей минулого та сучасностi, якi народилися на Украiнi i своею працею та талантом прославляли цю краiну i вплинули на хiд ii iсторii. Разом з життеписами знаменитих дiячiв культури, науки, вiйськовоi справи, спорту (Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Башкирцевоi, Є. та Б. Патонiв, братiв Кличкiв та багатьох iнших) поданi нариси про людей, чиi iмена досi незаслужено перебувають в тiнi, – І. Паскевича, І. Гудовича, Г. Гамова, І. Буяльського. А мiж тим вони неабияк сприяли розвитку науки, культури, були великими фахiвцями вiйськовоi справи, отже свое мiсце в «Галереi нацiональних героiв» займають по праву.

А. Ю. Хорошевський

Проект «Украiна». Галерея нацiональних героiв

Громадськi i полiтичнi дiячi, вiйськовi

Ярослав Мудрий

(988?—1054)

Державний i полiтичний дiяч, Великий князь Киiвський

В iсторii Стародавньоi (Киiвськоi) Русi багато руських князiв залишили значний слiд. Ярослав Володимирович, що прозивався Мудрим, серед них по праву займае провiдне мiсце. Вiн, продовживши справу свого батька Володимира Великого, зiбрав воедино землi, що вiдпали пiсля його смертi, вiдновив територiю держави, укрiпив державний апарат, заклав основи судовоi системи, провiв дуже значнi культурнi перетворення. При ньому Киiвська Русь стала найбiльшою державою Європи. Все це дало пiдстави iсторикам стверджувати, що за часiв правлiння Ярослава Мудрого (1019(20) – 1054 рр.) Киiвська Русь досягла найвищого розквiту.

* * *

Лiтописи нiчого не розповiдають нам про дитинство Ярослава. Бiльше свiдоцтв е про зрiлi роки життя i дiяльностi князя. Проте часто вони суперечать одне одному. «Повiсть минулих лiт», що збереглася у рядi пiзнiших лiтописних зведень, говорить про те, що Ярослав любив церковнi статути i книги. Згодом московський лiтопис тiльки повiдомляе, що «був же Ярослав кривоногий, але розумом досконалий i хоробрий у бою, християнин, сам читав книги». Скандинавська «Сага про Еймунда», написана на рубежi XI—XII сторiч, малюе Ярослава хитруном, здатним на братовбивство i схильним покласти вiдповiдальнiсть за скоене на iнших. Характеристика ця суперечить традицiйному образу благочестивого i освiченого правдолюба, але зближуеться з глузливою зневажливiстю до князя з боку киiвськоi дружини.

Ярослав народився вiд шлюбу князя Володимира Великого i полоцькоi княжни Рогнеди. Нестор, укладач «Повiстi минулих лiт», не вказуе рiк народження Ярослава. Історик В. М. Татищев, у результатi аналiзу даних, якi збереглися в лiтописi (наприклад пiд 1054 роком Нестор записав: «Помер великий князь руський Ярослав… Жив же вiн усього рокiв сiмдесят i шiсть»), приходить до висновку, що Ярослав народився в 978 роцi. Інший видатний дослiдник С. М. Соловйов датою народження Ярослава вважае 988 рiк. Цiеi дати дотримувалася бiльшiсть радянських та i сучасних iсторикiв.

Ярослав, четвертий син Володимира Великого, в кiнцi 90-х рокiв X сторiччя вiдправляеться на правлiння в Ростовську землю. У цей час Володимир розсадив своiх старших синiв, як спiвправителiв, по рiзних мiстах. «І посадив Вишеслава у Новгородi, Ізяслава у Полоцьку, Святополка у Туровi, а Ярослава у Ростовi», – писав лiтописець. Ростов, як свiдчить лiтопис, у тi часи був «славним i багатонародним мiстом». У Ростовськiй землi отрок швидко мужнiв, формувався його характер. Ярослав налагодив добрi взаемини з мiсцевим населенням, жив у злагодi з боярством i вiрно служив батьковi. До кiнця свого княжiння в Ростовськiй землi вiн заснував мiсто Ярославль – при впадiннi до Волги рiчки Которость (або Которостль).

У 1010 роцi Ярослав приiжджае до Киева (можливо, на похорон дружини Володимира, царiвни Анни). Цими днями до Киева прибувають новгородськi посли з сумною звiсткою про кончину його старшого брата Вишеслава i просять князя Володимира дати iм на княжiння одного з синiв. Батько вiдправляе Ярослава до Новгорода Великого.

На ту пору Новгород був уже великим (для свого часу) економiчним i торговим центром. Через нього велася активна внутрiшня i зовнiшня торгiвля. У мiсто приiждж