Кандiд, або Оптимiзм

Франсуа-Мари Аруэ Вольтер

Дiставши виховання в замку барона, молодий чоловiк на ймення Кандiд живе спокiйним життям у товариствi свого вихователя доктора Панглоса. Вiд свого вихователя вiн дiзнаеться, що свiт абсолютно добрий, що кожна звичайна рiч неодмiнно приходить до щасливого кiнця. Так тривало до того дня, поки власник замку не порушив спокою: якось вiн застав милого йому Кандiда дуже близько бiля своеi доньки Кунiгунди i вiдразу ж вiдправив його iз замку, давши йому доброго стусана пiд зад. Змушений пуститися в мандри, молодий чоловiк перетинае рiзноманiтнi краiни, якi покажуть йому, що свiт дуже мало вiдповiдае оптимiстичному вихованню добродiя Панглоса.

Вольтер

Кандiд, або Оптимiзм

Роздiл перший

Як виховали Кандiда в прекрасному замку i як його звiдти вигнали

Жив у Вестфалii, в замку барона Тундер-тен-Тронка, юнак, якого природа обдарувала найлагiднiшою вдачею. Вся душа свiтилася в нього на обличчi. Вiн досить тверезо дивився на свiт i мав простий розум; тому-то, гадаю, i звали його Кандiдом.[1 - Кандiд – вiд лат. candidus – щирий, правдивий.] Старi замковi слуги мали пiдозру, що вiн син сестри барона та одного доброго й чесного шляхтича-сусiди, за якого ця панна нiяк не хотiла вiддатися, бо вiн мiг довести лише сiмдесят одно шляхетне поколiння, а решта його генеалогiчного дерева загинула вiд руiнницькоi сили часу.

Барон був одним з наймогутнiших володарiв у Вестфалii, – в його замку були дверi й вiкна. Велика зала була навiть оздоблена шпалерами. Всi собаки його чорного двору в разi потреби ставали його мисливською зграею; його конюхи були й псарями; сiльський панотець був його двiрським капеланом. Усi вони звали його монсеньйором i смiялися, коли вiн розповiдав небилицi.

Баронеса важила майже 350 фунтiв i через те зажила великоi пошани. Вона дбала про честь дому з гiднiстю, яка ще бiльше надавала iй ваги. Їi донька Кунiгунда, сiмнадцяти рокiв, була рожева, свiжа, огрядна i спокуслива. Син барона здавався цiлком гiдним свого батька. Вихователь Панглос[2 - Панглос – наймення, утворене вiд грецького «пан» (усе) i «глосса» (мова). Тут: у розумiннi – «всезнайко».] був оракулом дому, i малий Кандiд слухав його лекцii з повним довiр'ям, властивим вiковi i вдачi. Панглос викладав метафiзико-теолого-космолого-нiгологiю.[3 - Жартiвливий перелiк елементiв далекоi вiд реального життя схоластичноi науки, що нею захоплюеться Панглос.] Вiн прегарно доводив, що немае чину без причини[4 - …немае чину без причини… – натяк на детермiнiзм Лейбнiца.] i що в цьому найкращому з можливих свiтiв замок вельможного барона е найкращий iз замкiв, а вельможна панi – найкраща з усiх можливих баронес.

– Доведено, – говорив вiн, – що речi не можуть бути iнакшими;[5 - Пародiя на апрiорний спосiб доказiв, характерний для фiлософського методу Вольфа, послiдовника Лейбнiца.] а як усе на свiтi створено для мети, то неодмiнно для найкращоi. От, уважайте, носи створено для окулярiв;[6 - Вольтер висмiяв детермiнiзм у своiй працi «Основи фiлософii Ньютона» (1738).] i тому ми носимо окуляри. Ноги, очевидячки, призначено для того, щоб iх обувати, i от ми носимо черевики. Камiння iснуе, щоб його тесати i будувати замки, i от наш ясновельможний пан мае найкращий замок; найбiльший барон провiнцii повинен мати i найкращу господу. Свинi, нарештi, iснують для того, щоб iх iсти, i ми справдi iмо свинину цiлий рiк. Отже, той, хто каже, що все на свiтi добре, говорить дурницi; треба казати, що все е найкраще.

Кандiд уважно слухав i безоглядно вiрив; вiн-бо й справдi вважав панну Кунiгунду на диво прекрасною, хоч нiколи не мав смiливостi сказати iй про те. Вiн гадав, що пiсля щастя народитися бароном Тундер-тен-Тронком другий ступiнь щастя – бути панною Кунiгундою, третiй – бачити ii щодня, а четвертий – слухати вчителя Панглоса, найбiльшого фiлософа провiнцii, а значить, i всього свiту.

Одного разу Кунiгунда, гуляючи бiля замку в невеличкому гаю, що звався парком, побачила в кущах доктора Панглоса, який давав урок експериментальноi фiзики покоiвцi ii матерi, маленькiй брюнетцi, дуже гарненькiй i дуже слухнянiй. Панна Кунiгунда ма