Кандiд: Фiлософськi повiстi (збiрник)

Франсуа-Мари Аруэ Вольтер

Вольтер-просвiтитель, що оспiвував радощi життя i ненавидiв усе, що пригнiчуе людину, розкриваеться в своiх фiлософських повiстях («Задiг, або Талан», «Мiкромегас», «Кандiд, або Оптимiзм», «Простак», «Вавилонська царiвна»), глибоке iдейне значення i високi художнi достоiнства яких ставлять iх у ряд тих творiв, що цiлком витримали випробування часом.

Вольтер

Фiлософськi повiстi

Передмова

Загадковий та незбагненний Вольтер

Повернення

До украiнського читача фiлософськi повiстi Вольтера повертаються у свiй своерiдний лiтературний ювiлей: понад вiсiмдесят рокiв тому, 1927 року, у киiвському видавництвi «Слово» з'явився перший переклад вольтерiвського «Кандiда», здiйснений Валерiаном Пiдмогильним. Перекладовi передувала об'емна стаття лiтературознавця С. Родзевича «Вольтер» iз роздiлами «Доба», «Життя», «Фiлософськi мотиви в творчостi Вольтера».

Уже невдовзi, через п'ять рокiв, у видавництвi «Лiтература i мистецтво» (Х.-К.) у перекладi Л. Івченковоi друкуються «Вибранi твори» Вольтера, знову ж таки з великою передмовою С. Родзевича «Вольтер та його фiлософiчно-сатиричнi повiстi». Видання 1932 року мiстило шiсть фiлософських повiстей письменника («Задiг», «Простак», «Вавилонська царiвна», «Бiлий бик», «Жанно й Колен», «Історiя про доброго брагмана») i презентувало понад двадцятилiтнiй творчий шлях письменника. Обидвi передмови С. Родзевича i на нинiшнiй день залишаються глибокими украiномовними дослiдженнями творчостi великого французького просвiтника.[1 - Родзевич С. Вольтер / Вольтер. Кандiд, або Оптимiзм (Пер. B. Пiдмогильний). – К.: Слово, 1927. – С. V–XXXV; Родзевич С. Вольтер та його фiлософiчно-сатиричнi повiстi / Вольтер. Вибранi твори (Пер. Л. Івченковоi). – X.; К.: Лiтература i мистецтво, 1932. – C. 3-32.]

Останнiй названий твiр уже з'являвся 1926 року на сторiнках львiвського журналу «Свiт» (ч. 23–24) у перекладi Івана Ставничого i був першою украiнською iнтерпретацiею однiеi з найкоротших вольтерiвських повiстей.

Наступне видання творiв Вольтера датуеться 1955 роком, коли у киiвському видавництвi друкувався переклад двох фiлософських повiстей – «Кандiд» (переклад Валерiана Пiдмогильного 1927 року за редакцiею Миколи Терещенка) та «Вавилонська царiвна». Це видання мiстило також пiслямову про Вольтера авторства Є. Кнiпович та Б. Песiса.

Переклад «Орлеанськоi дiви» M Рильського, що з'явився 1956 року в Державному видавництвi художньоi лiтератури, був дещо виправленим i уточненим перекладом 1937 року, про що сам перекладач у нотатцi «Вiд перекладача» писав: «Поема Вольтера даеться в украiнському перекладi, де в чiм виправленому проти першого видання 1937 року». Слiд нагадати i той факт, що цей переклад згодом друкувався двiчi – 1962 року як окремий, восьмий том видання творiв M Рильського у десяти томах, та у дев'ятому томi зiбрання творiв M Рильського у двадцяти томах (К., 1985), що з'явилося у видавництвi «Наукова думка».

Як зазначалося у Примiтках до т 9 видання, «нотатка "Вiд перекладача" переросла у вступну статтю, в якiй подаеться описова характеристика життя i творчостi Вольтера та його поеми "Орлеанська дiва"». Крiм того, перше украiнське видання поеми мало ще й передмову авторитетного лiтературознавця С. Мокульського «Вольтер i "Орлеанська дiва"».

З пiзнiших публiкацiй окремих зразкiв авторства видатного французького просвiтника згадаймо перший украiнський переклад фiлософськоi повiстi «Мiкромегас», надрукований з нагоди 200-i рiчницi з дня смертi письменника разом з його окремими епiграмами у № 1 «Всесвiту» за 1978 рiк, та невелику енциклопедичну статтю лiтературознавцiв В. Матвишина й О. Мiхшьова, вмiщену в т. 1. «Украiнськоi лiтературноi енциклопедii» (К., 1988, С. 353–354), в якiй також згадувалися переклади окремих епiграм i вiршiв Вольтера, зробленi у свiй час П. Грабовським та Христею Алчевською.

Вiдомий лiтературознавець Микола Стороженко у роздiлi про французьку лiтературу XVIII ст. свого «Нарису iсторii захiдноевропейськоi лiтератури до кiнця XVIII вiку» дав Вольтеровi таку характеристику «…проводир суспiльноi думки у Франц