Панi Боварi. Проста душа (збiрник)

Гюстав Флобер

До книжки ввiйшли найвiдомiшi твори роман «Панi Боварi» та повiсть «Проста душа». Цi твори пройнятi почуттям справжньоi людяностi i вражають читача зовнiшньою простотою, що поеднуються з глибиною психологiчного аналiзу.

Роман Флобера «Панi Боварi» (1856) е важливою вiхою на шляхах розвитку французькоi i европейськоi лiтератури. Цим романом започаткувався новий тип художньоi прози, суттево вiдмiнний вiд прози попереднiх епох. Роман вiдноситься до реалiстичноi лiтератури, але водночас вiн дав iмпульси iншим лiтературним напрямам i течiям другоi половини ХІХ столiття. В романi Флобер дотримувався «об’ективного методу», головною ознакою якого е усунення прямоi авторськоi присутностi в творi, тобто рiзнорiдних вiдступiв, коментарiв, оцiнок зображуваного, емоцiйних сплескiв i т. д. Вперше в цьому романi широко використовуеться невласне пряма мова, яка набуде великого поширення в лiтературi ХХ столiття.

Гюстав Флобер

Панi Боварi. Проста душа (збiрник)

Gustave Flaubert

Роман, що започаткував новiтню прозу

Коли заходить мова про великих французьких письменникiв-реалiстiв минулого столiття, звичайно згадують Стендаля, Бальзака i Флобера. При докладнiшiй розмовi Флобера, який жив i творив у другiй половинi XIX столiття, атестують як митця, що продовжував i розвивав традицii своiх попередникiв, котрi жили й творили в першiй половинi столiття. Це визначення у нас повторювалося так часто, що давно стало стiйким стереотипом. В повному розумiннi воно слушне, оскiльки справдi всi три письменники належали до реалiстичного напряму в лiтературi. Але при уважнiшому розглядi виявляеться, що реалiзм Флобера на рiзних рiвнях настiльки вiдрiзняеться вiд реалiзму його попередникiв, що його можна назвати якiсно новим явищем. Разом с тим у творчостi Флобера беруть початок новi настанови й тенденцii, що наберуть розвитку в лiтературi наступних епох, i все це зрештою робить його однiею з центральних постатей европейського лiтературного процесу другоi половини XIX столiття.

Але спершу коротко скажемо про життевий i творчий шлях письменника. Його бiографiя не багата на зовнiшнi подii, зате вона вiдзначаеться багатством та напругою внутрiшнього, духовного життя. Народився Флобер 12 грудня 1821 року в Руанi, в родинi лiкаря-хiрурга. Його батьки були людьми далекими вiд лiтератури й мистецтва, проте у хлопчика дуже рано пробудилися лiтературнi нахили. Вже десь у дев'яти-десятилiтньому вiцi вiн пише сценки-жарти, через деякий час виникають задуми романiв та iсторичних творiв. Йому було дев'ять рокiв, коли вiн повiдомляв маленькому другу Ернесту Шевалье: «Я напишу такi задуманi мною романи: „Чарiвна андалуска”, „Маскарад”, „Карденiо”, „Доротес”, „Мавританка”, „Завбачливий чоловiк”». Також рано пробуджуеться у нього критичне ставлення до суспiльного середовища, вiдчуття вiдчуженостi вiд нього. Восени 1833 року Руан готувався урочисто приймати короля Луi-Фiлiппа, i з цього приводу дванадцятилiтнiй Флобер занотовуе: «Якi дурнi люди, який обмежений натовп! Метушитися заради короля, витрачати тридцять тисяч франкiв, виписувати за двадцять п'ять тисяч музикантiв iз Парижа, клопотатися! Заради кого? Заради якогось короля! Стояти годинами в черзi бiля дверей театру, заради кого? Заради короля! Ох!!! Якi дурнi люди!» Цiкаво зазначити, що в цьому щоденниковому запису пiдлiтка Флобера сформульована позицiя Флобера-письменника, якоi, власне, вiн дотримувався до кiнця життя.

Навчався Флобер у Руанському лiцеi, який закiнчив у 1939 роцi; згодом вiн згадував: «Я пiшов до школи, коли менi виповнилося десять рокiв, i незабаром вiдчув антипатiю до всього роду людського». Це не було позерство, дослiдники не ставлять пiд сумнiв його щирiсть. Як зауважуе в своему нарисi С. Моем, «вiн i справдi став песимiстом вже в юностi», бо «вiдзначався експансивнiстю, багатою уявою, вразливiстю, i його мучило вiдчуття внутрiшньоi самотностi, властиве багатьом пiдлiткам». До цього додалася дiя романтизму, котрий у той час якраз досягнув у Францii розквiту й iнтенсивно впливав на молоде поколiння.

Через три роки пiсля лiцею Флобер вс