Консуело

Жорж Санд

Всесвiтньо вiдомий роман «Консуело» вважаеться одним з найкращих творiв Жорж Санд (1804—1876). Його головна героiня – молода дiвчина Консуело, для якоi сенс всього життя полягае у тому, щоб спiвати. Крiм музики та спiвiв для неi нiчого не iснуе. Дiя роману вiдбуваеться в серединi XVIII сторiччя. Історичний фон, на якому розгортаються долi головних героiв, це Венецiя з ii музичним життям, Чехiя з героiчним минулим та солдафонська Прусiя. А прототипом Консуело, дiвчини з божественим голосом, послужила всесвiтньо вiдома французька спiвачка Полiна Вiардо, яка довгi роки була музою росiйського письменника І.С. Тургенева.

Жорж Санд

Консуело

«Великий майстер iдеального…»

«Панi Санд була великим майстром iдеального», – так зовсiм не схильний до пафосу скептик й iронiст Анатоль Франс сказав про автора численних романiв, новел, казок, п'ес, публiцистичних статей, iсторичних нарисiв, мемуарiв.[1 - А. Франс. Жорж Санд и идеализм в искусстве. – Собр. соч. в 8 т. – Т. 8. – М., 1960. – С. 81.]

Майстер iдеального в епоху постмодернiзму – чи потрiбний вiн? Чи е в ньому необхiднiсть? У часи вже навiть не фемiнiзму, а постфемiнiзму чи не безнадiйно застарiла письменниця, творчiсть якоi вперто пов'язують з «жiночим питанням», животрепетним два столiття тому? Чи не залишилась вона зi своiми проблемами, думками, тривогами в XIX столiттi? Та й взагалi, чи не вiдiйшов в минуле самий лiтературоцентризм, витiснений телебаченням та Інтернетом?

* * *

XIX столiття – столiття класичноi лiтератури, столiття шедеврiв i генiiв. Бальзак i Стендаль, Дiккенс i Теккерей, Гофман i Гейне, Байрон i Гюго, Пушкiн, Шевченко, Мiцкевич, Петефi та iн., але i в цьому ряду обраних не загубилось нi iм'я, нi мiсце французькоi письменницi Жорж Санд (1804—1876).

Значущiсть письменницi розумiли колеги-лiтератори – Бальзак, Гюго, Мюссе, Сент-Бев, Флобер, а це ж цвiт Францii! Але ii також знали й цiнували нiмецький поет Гайне, й угорець Петефi, й поляк Мiцкевич, й американець Вiтмен. Перед нею, називаючи ii «Іоанною д'Арк нашого часу»[2 - В. Г. Белинский. Письмо Бакунину от 7.XI. 1842 г. – ПСС, т. XII. – М., 1956. – С. 115.], схилявся Белiнський. Тургенев у гiркому листi про смерть письменницi пише: «Жорж Санд – одна з наших святих».[3 - И. С. Тургенев. Несколько слов о Жорж Санд. – Соч. в 15 т. – Т. XIII. – М., 1967. – С. 234.]

Чудовi портрети Жорж Санд створив знаменитий Етен Делакруа. Ференц Лiст, захоплюючись музикальнiстю прози Санд, мрiяв написати оперу за романом «Консуело», а Бальзак для героiнi-письменницi з чоловiчим псевдонiмом Камiл Мопен у своему романi «Беатрiса» прототипом обрав Жорж Санд. Що вже казати про Альфреда де Мюссе, у якого образ Жорж, образ втраченого кохання, пронизуе не тiльки славетний роман «Сповiдь дитини вiку», але й лiрику «Ночей» та романтичнi драми «Примхи Марiанни» та «Коханням не жартують…»

Дивна жiнка, що сколихнула XIX сторiччя! Серед розумових напрямiв двох столiть: руссоiзм i вольтер'янство, байронiзм i толстовство, марксизм i нiцшеанство – едина жiнка, чия особистiсть i творчiсть стали основою жоржсандизму, вплив якого на суспiльну думку був не меншим за байронiзм чи вольтер'янство.

* * *

Творчiсть Жорж Санд починаеться в 1830-тi й тривае 40 рокiв. За це сорокалiття змiнювались лiтературнi епохи й смаки: доба романтизму, класичний реалiзм, а в 1860-тi вже сформовано натуралiзм. Мiж; тим популярнiсть Жорж стiйко тривае. Слава знайшла ii одразу – з першим твором, романом «Індiана», який Аврора Дюпен (у замiжжi Дюдеван) пiдписала псевдонiмом Жорж Санд. За рiк до цього був, правда, ще роман «Роз i Бланш», написаний у спiвавторствi з Жюлем Сандо, якому Жорж зобов'язана хiба що вибором псевдонiму.

Раннi твори – «Індiана» (1832), «Валентина», що вийшла в тому жроцi, «Лелiя» (1839), «Жак» (1834) – спiвпадають iз часом, що одержав у французькiй iсторiографii назву «криза 1830-х». Ця пiсляреволюцiйна криза цiлком вiдповiдае тому, що Гегель назвав «iронiею iсторii». Липнева революцiя 1830 року пiдбивае риску пiд останнiми намаганнями реставрацiйного режиму Бурбонiв повернути та вдержати уклад часiв Луi Капета –