Любий друг (збiрник)

Ги де Мопассан

До книги вiдомого французького письменника Гi де Мопассана увiйшли один з найвiдомiших його романiв «Любий друг» та вибранi новели. Герой роману «Любий друг» Жорж Дюруа – великий майстер спокуси, який вмiло використовуе жiночi слабкостi – скуку, пристрасть, палке бажання В iсторiю свiтовоi лiтератури Гi де Мопассан увiйшов насамперед як новелiст, творець власного типу новели. Новела Мопассана рiдко будуеться на заплутанiй iнтризi i мiстить несподiвану розв’язку. Звичайно вона вiдтворюе лише один епiзод людського iснування без чiтко обкресленого фiналу. Але цi «шматки життя» ховають пiд собою великий художнiй шар.

Ги де Мопассан

Любий друг (збiрник)

Гi де Мопассан

Дев’ятнадцяте столiття було напрочуд багате на блискучi таланти, на митцiв, якi поправу носили титул великих художникiв, володарiв дум. І коли говорять чи пишуть про найкращi досягнення художньоi лiтератури Францii цiеi неповторноi доби, серед iмен найбiльших письменникiв називають iм’я Гi де Мопассана. У свiдомостi мiльйонiв вiн давно вже посiдае мiсце поруч iз Стендалем, Бальзаком, Флобером, Золя, в яких учився, здобутки яких на нивi прози примножував. Тепер, коли з вiдстанi багатьох десятилiть ми можемо оглянути й оцiнити в цiлому творчий доробок Мопассана, коли суперечки навколо цього письменника вiдшумiли, а сторiнки критико-пасквiльних статей, проти нього спрямованих, узялися порохом забуття, коли вiн витримав найважчий iспит – iспит часом, ми можемо сказати, що вiн був не просто один з плеяди талановитих письменникiв, а творець живого i вiчного, правдивого й пристрасного мистецтва.

Мопассан прожив коротке життя – неповних сорок чотири роки. З них на активну творчу працю припадае трохи бiльше десятилiття. Мимоволi спадае думка: скiльки вiн мiг би ще створити, якi чудовi художнi можливостi лишилися нереалiзованi, якi думки – нездiйсненi! Згадаемо, що його великi попередники встигли написати пiсля своiх сорока рокiв: Стендаль – «Червоне i чорне», «Пармський монастир», «Червоне i бiле»; Бальзак завершив «Утраченi iлюзii», «Розкошi i злиднi куртизанок», створив «Селян», «Кузину Бетту», «Кузена Понса» й багато iншого, Флобер написав такi твори, як «Саламбо», новий варiант «Виховання почуттiв», «Бювар i Пекюше», «Три оповiдання».

Мопассан не ставив собi такого грандiозного завдання, як Бальзак або Золя. Але його новели й романи разом теж являють масштабну панораму життя Францii, всiх верств i прошаркiв суспiльства у другiй половинi XIX столiття. На сторiнках книжок Мопассана так само людно, як на сторiнках «Людськоi комедii» або «Ругон-Маккарiв», причому серед сотень персонажiв, покликаних до життя творчою уявою письменника, нема жодного, хто не мав би свого виразного обличчя, характеру, манер, способу мислення. Кожний залишаеться в пам’ятi, як залишаеться в нiй образ живоi людини, доброго знайомого, навiть приятеля чи ворога. Образ свiту у прозi Мопассана завжди чiтко зримий, виразний, його можна зiставити з творами образотворчого мистецтва. Якщо шукати для лiтературних творiв письменника аналогiй у живопису, то зовнiшньо i внутрiшньо вони близькi до iмпресiонiзму та постiмпресiонiзму, передусiм, до раннього Ренуара й Тулуз-Лотрека, якоюсь мiрою Сезанна. Знаменитi «Їдцi картоплi» Ван Гога з iх грубими, викривленими, як вузлуватi кореневища, тiлами й темними обличчями, тупими вiд нестерпного жаху iснування, можуть бути блискучою iлюстрацiею до багатьох оповiдань Мопассана про життя селян. На початку нашого столiття видавець Вiллар надрукував «Дiм Телье» з репродукцiями картин Дега як iлюстрацiями. Мабуть, ще переконливiше можуть прозвучати у цiй якостi працi Тулуз-Лотрека, глибоко спiвзвучнi з багатьма творами Мопассана, своiм фарсовим трагiзмом, вiдкритим болем i жорстокою правдою. Образ мсье Буало («Мсье Буало в кафе» Тулуз-Лотрека) – ситоi, тупоi тварини, що аж лиснiе вiд трiумфу споживача, начебто зiйшов зi сторiнок Мопассанових новел, якi продовжують лiнiю Флобера у викриттi бездуховного, ситого, самозадоволеного обивателя.

Але не тiльки цей образно-тематичний перегук, а й умонастрiй, ставлення до навколишнього с