Проект «Украiна», або Спроба Павла Скоропадського

Данило Яневський

Проект «Украiна»

Нова книга журналiста, телеведучого, доктора iсторичних наук е черговою частиною навчального посiбника для полiтикiв, журналiстiв, полiтологiв та любителiв з написання, переписування та удосконалювання Конституцii Украiни. На сторiнках цiеi книги автор намагаеться сформувати цiлiсне, несуперечливе, ясне уявлення про феномен Украiнськоi гетьманськоi держави 1918 року. На його думку, багатьом публiцистам та iсторикам, якi дослiджували цю тему, попри iх тривалi i впертi зусилля бракуе об’ективностi. Вiн не змiг утриматися вiд спокуси сформулювати свiй варiант вiдповiдi на питання: якою бачив цю украiнську державу ii засновник – Павло Скоропадський? Якими були полiтична форма та змiст цiеi держави? Та чому загинуло це, за словами автора, «едине державне утворення на територii сучасноi Украiни, яке мислилося його фундаторами та будiвниками як правове та демократичне»?

Данило Яневський

Проект «Украiна», або Спроба Павла Скоропадського

Частина І

Вступна заувага

У попереднiй розвiдцi «Проект „Украiна”, або Таемниця Михайла Грушевського» автор, проаналiзувавши данi, запровадженi до наукового обiгу вiтчизняними суспiльствознавцями впродовж 1991—2008 pp., сформулював принципово вiдмiнну вiд iснуючоi, ревiзiонiстську щодо неi концепцiю iсторii нашого народу вiд 3 березня 1917-го до 29 квiтня 1918 р. Ми спробували дати простi вiдповiдi на простi запитання, як-от:

– якою була так звана «Украiна» перед першою росiйською та австрiйською окупацiею?

– скiльки «украiнських народiв» iснувало в 1917 p.?

– якою зробили «Украiну» пiд час росiйськоi окупацii?

– якою зробили «Украiну» пiд час австрiйськоi окупацii?

– з яким доробком – полiтичним та iнтелектуальним – зустрiли лютий 1917 р. нашi нацiональнi полiтики?

Спробували були розiбратися з причинами, якi прирекли Росiйську iмперiю, з тим, що, власне, приховуе термiн «Украiнська революцiя», та з головними мiфами, якi нав'язуються суспiльству деякими представниками офiцiйноi iсторичноi науки. Спробували були розiбратися i з тим, що цi дослiдники ховають – як вiд себе, так i вiд людей.

Чiльне мiсце в розвiдцi придiлили дiяльностi росiйських та украiнських «вiльних мулярiв», зокрема двох антагонiстiв – Михайла Грушевського та Олександра Керенського. Не обминули увагою дiяльнiсть агента iноземного впливу i державного зрадника Володимира Винниченка та його боротьбу проти Грушевського. Показали i вплив обох цих конфлiктiв (але не тiльки iх) на трансформацiйнi процеси в Росiйськiй державi в 1917 р.

Детально проаналiзували доктринальнi погляди провiдних дiячiв УЦР та особисто Грушевського в царинi державного переустрою Росii, обставини народження Украiнськоi Центральноi Ради, джерела ii фiнансування, боротьбу ii керiвництва з Тимчасовим урядом, дii сепаратних Установчих зборiв та громадянську вiйну на територii пiвденно-захiдних губернiй Росiйськоi держави.

Встановили, що нiякоi Украiни до серпня 1917 р. не iснувало, i сам цей термiн в полiтико-правовому, адмiнiстративному сенсi можна вживати виключно вiд серпня 1917 р. Змушенi були констатувати i те, що так званий III Унiверсал був не чим iншим, як оголошенням громадянськоi вiйни, а IV – став останнiм кроком до могили УЦР.

Описано в розвiдцi i технологiю захоплення проводом украiнськоi нацiонал-соцiалiстичноi Центральноi Ради влади у Пiвденно-Захiдному краi Росii, здiйснення найтяжчого злочину – державноi зради, яка виявилася у фактi пiдписання сепаратноi мирноi угоди з краiнами Почвiрного союзу в Брестi та подальшiй окупацii частини Росiйськоi держави вiйськами Австро-Угорськоi та Нiмецькоi iмперiй.

Насамкiнець ми були змушенi констатувати: плiд 9-мiсячноi дiяльностi Конституцiйноi комiсii Центральноi Ради – Конституцiя Украiнськоi Народноi Республiки, або «Статут про державний устрiй, права i вiльностi УНР» – став вершиною iнтелектуального убожества украiнського нацiонал-соцiалiзму.

Узагальнення здобуткiв сучасних украiнських iсторикiв дозволило постулювати такi аксiоматичнi положення:

1. Сучасна держава Украiна являе собою конгломерат нетотож