Іван Виговський

Юрiй Андрiйович Мицик

Знаменитi украiнцi

Іван Виговський – один з керiвникiв Нацiонально-визвольноi вiйни 1648—1658 рр., найближчий помiчник Богдана Хмельницького у розбудовi Украiнськоi держави, переможець в битвi при Конотопi. Ставши гетьманом у надзвичайно складний перiод, Виговський намагався за будь-яку цiну зберегти незалежнiсть Украiни, на яку почав зазiхати царський уряд, проте не змiг об'еднати рiзнi верстви украiнського суспiльства i втратив владу. Вже не маючи владних повноважень, вiн зробив останню спробу прислужитися своiй краiнi, але загинув на самому початку нового етапу свого життя.

Юрiй Мицик

Іван Виговський

* * *

Незалежна Украiнська держава не виникла, як вважае дехто, у 1991 р., а вiдродилася! Ми маемо за собою не тiльки темний перiод iноземного панування, але й часи власноi самостiйноi держави (Антська держава, Киiвська Русь, Галицько-Волинське королiвство, Запорiзька Сiч, Гетьманщина, УНР i ЗУНР, Карпатська Украiна). До створення Украiнськоi козацькоi держави – Гетьманщини, що виникла внаслiдок Нацiонально-визвольноi вiйни украiнського народу проти гнiту Речi Посполитоi 1648—1658 рр., мае безпосередне вiдношення Іван Виговський, сподвижник Богдана Хмельницького, а потiм i гетьман. Йому довелося дiяти у надзвичайно тяжких умовах, вiн спрямував усю свою енергiю на захист незалежноi Украiнськоi держави, але врештi-решт зазнав поразки. Життя й дiяльнiсть Івана Виговського неможливо було вивчати в пiдколонiальнiй Украiнi, а тепер, коли це стало можливим, не припиняються не тiльки науковi, але й полiтичнi дискусii довкола його постатi. Спробуемо ж розiбратися у примхливiй долi цiеi неординарноi особистостi.

* * *

Гетьман Украiни Іван Виговський (початок ХVІІ ст. – 1664 р.) походив iз старовинного роду украiнськоi православноi шляхти, гнiздо якоi було у с. Виговi Овруцького повiту Киiвського воеводства. Звичайно вважаеться, що цей рiд був вiдгалуженням роду Лучичiв i тому його часто називали родом Лучичiв-Виговських. Так, 28.02.1633 р. у Краковi король пiдтвердив право Виговських-Лучичiв на Скочковську землю в с. Виговi. В унiверсалi Івану Виговському, уже екс-гетьману, на Барське староство (1659 р.) король Речi Посполитоi Ян Казимир пов’язуе його рiд iз династiею знаменитих князiв Глинських.[1 - Найвизначнiшим представником останнього був Михайло Глинський (помер 1534 р.) – видатний державний дiяч Великого князiвства Литовського, котрий знаходився на службi нiмецького iмператора Максимiлiана, потiм у Альбрехта Саксонського та iн., був правою рукою великого князя литовського Олександра, а по смертi Олександра пiдняв у 1508 р. останне значне повстання украiнськоi та бiлоруськоi православноi шляхти проти Польсько-Литовськоi держави. Зазнавши поразки, Глинський емiгрував до Московii, де теж активно займався полiтичною дiяльнiстю. Його племiнниця Олена стала дружиною великого князя московського Василя ІІІ i матiр’ю першого московського царя Івана I V.]

Однак у свiтлi iнших генеалогiчних дослiджень пов’язання Виговських з Глинськими навряд чи мае пiд собою реальний грунт. Очевидно, Виговськi беруть початок вiд Болшуна (Чорногуба) або Коркошка – вихiдцiв з орди, котрi прибули в Украiну в часи киiвського князя Володимира Ольгердовича або великого князя литовського Витовта (кiнець XIV – перша третина XV ст.) й стали родоначальниками Болсуновських, Давидовичiв-Виговських, Лучичiв-Виговських та iн. За короля Стефана Баторiя у 1583 р. Виговськi отримали привiлей на пiдтвердження iхнiх вiковiчних «добр» i на звiльнення iх вiд служби. Отже, Виговськi були дрiбними украiнськими шляхтичами, i мав цiлковиту рацiю незнаний автор польськомовноi «Вiршованоi хронiки» (1682), коли вiдзначав:

Цей Виговський, хоч був не з панiв, але шляхтич з народження,

Вiри грецькоi, Вига чи Вишинка старого ймення,

Руська кiсть, хоч польське м’ясо.

Родовим гербом Виговським був досить поширений в Речi Посполитiй i зокрема в Украiнi герб «Абданк», зображення якого нагадуе якiр. Пiзнiше герб було доповнено за заслуги Івана Виговського уже як гетьмана.

Король Ян Казимир своiм унiверсалом-привiлеем вiд 4 червня 1